Я добре заробляю, у чоловіка теж хороша зарплата, ми маємо десь 35 тисяч гривень на місяць, тому я і була не проти його допомоги мамі і сестрі. Вони здавалися мені милими, вихованими жінками.
Домовленість у чоловіка з ними була такою: щойно я опинюся в очікуванні дитинки, допомога припиняється. Адже я в декрет – і доходи суттєво скоротяться, а витрати на дитину з’являться. Вони погодилися, що так буде правильно.
Ми з чоловіком живемо в квартирі у моїх батьків, а мама з татом поїхали в будиночок в передмісті. Ми оплачуємо комуналку і іноді відвозимо моїм батькам продукти або побутові дрібниці. Від більшого вони відмовляються: якось ми спробували дати їм грошиків, але тато на нас образився:
– Ви молоді, вам потрібніше. У нас все є. Зав’язуйте з подібними дурницями. Треба буде щось – самі у вас попросимо.
Так ми і жили. Та згодом матері чоловіка стало потрібно все більше і більше. Про таких, як вона, кажуть: даси палець – руку по лікоть відкусить. Апетити сестри чоловіка, і без того не маленькі, також росли.
Все частіше чоловік став відмовляти своїй сім’ї в невмотивованих проханнях, на кшталт нового телефону, манікюру, одягу, ремонт вдруге за рік і таке інше. Адже йшлося про допомогу, а не про можливості тринькати гроші за наш рахунок!
Все частіше свекруха з дочкою стали мені хамити і висловлювати своє незадоволення тим, що я лізу не в свою справу:
– Твій чоловік нам обіцяв! А раз обіцяв – значить винен! Якого ти втручаєшся?
Моїх слів про те, що рішення про їх фінансування приймається чоловіком, а не мною, вони не чули.
Понеслися розмови…
– Жаба тобі спокою не дає, ось і забороняєш синові мені гроші давати. Це тільки так говорять, що нічна зозуля денну перекує. Ми ще подивимося – хто кого. – шипіла мама Олексія в трубку.
Потім моя мама захворіла. Потрібні були гроші. Чоловік продав свою машину, а мій тато – заміський будинок. Добре, що у мами не був запущений випадок і вона, за великим рахунком, легко відбулася.
***
Ми стали жити разом з моїми батьками. Обговоривши з чоловіком ситуацію, що склалася, ми запропонували батькам купити їм інший будинок, щоб і далі жити окремо. Не подумайте, що ми нахабно виселяли моїх маму з татом з їхньої квартири.
Ні, навпаки, це вони все життя мріяли жити на свіжому повітрі, і з радістю погодилися на нашу пропозицію.
Ми стали працювати більше і відкладати на будинок.
Відповідно, ні про яку допомогу свекрусі і сестрі чоловіка мови більше не йшло.
Ми купили торт і деякі гостинці і поїхали повідомляти цю неприємну новину сім’ї чоловіка.
– Що, совість прокинулася, про нас згадали? Вирішили вшанувати нас своєю присутністю в нашому давно не ремонтованому сараї? – усміхнулася сестра чоловіка, побачивши нас на порозі. – Все, мамо, я пішла. Те, що залишать – все не витрачай, мені залиш! Бувай!
На мій погляд, ремонт у них цілком пристойний. Тільки брудно.
– Проходь, синочку, розповім тобі, що нам треба. – свекруха ласкаво взяла мого чоловіка під руку і потягла на кухню.
Чоловік не став чекати і, як тільки ми сіли за стіл, відразу приголомшив свою маму:
– Мамо, так склалися обставини: грошей на вас у мене більше немає.
Свекруха змінилася в обличчі, але тут же взяла себе в руки:
– Дитина все-таки? А ти знаєш, що не твоя це дитина? Бачила я жінку твою кілька місяців тому в обнімку з чоловіком, не ховалися навіть, безсовісні. Не хотіла тебе засмучувати – от і мовчала. Але не можу більше мовчати, не може більше серце моє материнське сина обманювати.
Чоловік, який прекрасно знає свою матір, відразу зрозумів – говорить неправду. Грошей їй позбутися не хочеться.
– Ні, мамо, не дитина. Ми будемо збирати на будинок для батьків моєї дружини. Ми їм будинок – вони нам квартиру залишать. Ти ж в курсі ситуації з моєї тещею, сама розумієш.
Якщо коротко і цензурно, то реакція свекрухи була така:
– Чужим людям він удома купує, а своїй мамі шиш з маслом! Я, може, теж будинок хочу! Я – твоя мати! Спочатку мені будинок купиш!
– Заспокойся! Я можу купити будинок тобі. Ви з сестрою туди переїдете, квартиру нам віддасте, підходить? А батьки дружини свою квартиру на будинок тоді поміняють. Можна так зробити, мені все одно. Головне, щоб ми з дружиною окремо жили, – запропонував матері мій чоловік.
– Дружині твоїй квартиру мою? Та ніколи! А будинок ти мені купиш! Або ти мені більше не син.
Зрозумівши, що сперечатися з нею марно, ми пішли. Після цієї розмови, інші родичі чоловіка дзвонять йому з претензіями: чому він хоче вижити рідну матір з дому і не соромно йому? Ось і допомагай після цього людям… А ми робимо все так, як і вирішили – збираємо гроші на будинок для моїх батьків.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
