Почалося все невинно, але сьогодні це не так. Мій чоловік Віктор на десять років старший за мене, ми зустрілися на Різдво і з тих пір разом. Наші стосунки були приємними, сповненими взаємної довіри, любові та досвіду подорожей. Ми одружилися, у нас є дві маленькі доньки, великий будинок біля лісу. Щодня нас пробуджує запах хвої.
І моя родина, і родина Віктора допомогли нам під час будівництва будинку, завдяки всім нам це вдалося швидко, ідеально і перш за все за нашими ідеями. Щомісяця Віктор їздить у відрядження та зустрічі за межами країни. Тому його брат Іван був з нами майже завжди, в той час він розлучився зі своєю дівчиною і йому було краще, коли він був зайнятий якоюсь роботою.
Я все більше часу проводив з Іваном, після роботи ми сідали біля каміну і оплакували своє життя. Я довго не бачила його посмішки, але завдяки таким вечорам разом я нарешті побачила щастя на його обличчі. Поступово він все більше і більше відкривався мені. Спочатку я думала, що найбільшим коханням у моєму житті буде Віктор, але тепер я знаю, що помилялася.
Я довго не хотіла це визнавати, але тепер у мене немає іншого вибору, як бути чесною із собою. Я люблю брата свого чоловіка, і найгірше, що я нікому не можу сказати. Мої друзі не зрозуміли б мене, а також мама і сестра. І що найгірше, Іван нещодавно зізнався у своїй любові до мене. Відтоді ми бачимось, з нетерпінням чекаємо виїзду Віктора за кордон, а потім ми насолоджуємось нашим таємним коханням.
Іван одночасно ніжний і чарівний, він точно чого я хочу саме зараз. Найбільше Іван хоче розкрити нашу таємницю, але я не можу, я боюся і Віктор цього не заслуговує. Мої дочки і я, живемо, як в шоколаді, ми не думаємо де беруться гроші в нашій хаті, і Віктор душі б в нас не чув, але його постійна відсутність просто взяла своє.
Я на роздоріжжі і не знаю, куди йти далі. Чи варто прощатися з Віктором та добре забезпеченим життям, чи я повинна розбити свою сім’ю і почати нове життя з донечками і Іваном? Найбільший мій страх – як батьки Віктора та Івана відреагували б на цю ситуацію.
Я знаю, ви мене засудите, але кожна жінка потребує уваги та турботи свого чоловіка. У мене цього не було, почуття порожнечі привело мене до Івана, де у мене є все, і я відчуваю себе як у казці.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – br.freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook