У мене є молодша сестра Ангеліна, живемо ми обидві у своїх окремих квартирах, які нам купили батьки.
Тато полишив нас три роки тому, а цього року попрощалися назавжди з мамою.
Ледь-ледь мамина душа полинула у засвіти, як Ангеліна завела розмову про батьківську квартиру.
Я сказала, що мама зробила заповіт на нас порівну, тож проблем не буде.
– Це вона тобі так сказала, щоб не засмучувати тебе і не сваритися, а насправді моя квартира, — відповіла Ангеліна. Я не повірила їй, доки вона не показала документи.
Чесно сказати, мене навіть не цікавить квартира, просто хочу зрозуміти, чому мама так вчинила, якщо вони з батьком любили нас однаково?
Ангеліна сказала, що я живу сама і навряд чи вийду заміж, адже мені вже 38 років, а в неї двоє дітей. Тому мама залишила квартиру ніби онукам. Якщо це так, то чому цей факт приховали від мене? Я б не заперечувала, мені комфортно і у своїй однокімнатній квартирі, а заміж я справді не збираюся.
Все це я розумію, але образа болить. Мама і сестра вирішували це питання за моєю спиною, ніби я чужа стороння для них людина!
Ангеліна, бачачи мій стан, запропонувала гроші, не половину вартості квартири, звичайно ж, а менше, вона не має таких грошей. Але я відмовилася. Мені нічого не потрібно.
Мама не лише позбавила мене спадщини, а й зіпсувала пам’ять про себе, а ще зробила нас сестрою чужими людьми… Сумно, адже у мене крім Ангеліни і немає нікого. А тепер і з нею ми чужі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!