Я працюю менеджером з продажу вікон в торговому центрі. Сам центр дуже маленький, тут лише кілька відділів. Камера і прослушка є тільки в моєму відділі. Праворуч моєї точки, куди не потрапляє огляд камери, стоїть стіл і на ньому постійно лежать буклети з рекламною інформацією.
Якось одного дня, коли я була на роботі, побачила, що на столі з буклетами лежить чоловіча сумка. Особливої уваги я тоді неї не звернула, ну лежить собі і лежить. Хтось забув, згадає – прийде і забере. І ось минає година, дві і більше, а вона лежить.
Я збиралася якраз йти в магазин. Взяла великий пакет, в цей пакет поклала цю сумку і віднесла її в магазин. Там я пакет поклала в камеру зберігання і залишила. Взагалі цей район, в якому я працюю, дуже бідний і клієнти такі ж. Тому я не розраховувала на те, що в сумці є щось цінне, а просто хотіла цю сумку чоловікові віддати, бо вона виглядала чудово, як нова.
Прийшла з магазину, сиджу собі, нікого не чіпаю і тут чую, як на сходах чоловіки якісь розмовляють про цю сумку, мовляв, там лежать вкрадені у когось гроші. Я спеціально пройшла повз них, щоб подивитися, як вони виглядають і почути докладніше інформацію.
Побачила власне господаря цієї сумки, а поруч з ним стояв інший чоловік. І ось коли я повернулася на робоче місце, а на сходах їх уже не було, влітає до нас не господар сумки, а той, хто поруч стояв, як почне кричати, що нібито його сумку вкрали, а в ній багато грошей. До мене він перебував ближче, ніж до інших, і як вчепився раптом в мій одяг і почав трясти мене!
Я дуже злякалася і думала зразу віддати від гріха подалі цю сумку, але від страху навіть слова сказати не змогла. Із сусідніх відділів і покупці, і продавці збіглися на мій захист, викликали поліцію.
Спочатку чоловік став говорити, що нібито зарплату отримав, а сумку вкрали. Коли стали питати, як це сталося, він сказав що якийсь хлопець з нього її зірвав. І, звичайно, у поліцейських виникли питання до нього: а чому він тоді на мене накинувся, якщо бачив, що це був хлопець, та ще й в куртці а я тут в кофті сиджу як належить за дрескодом у нас?
Раптово цей мужик зрозумів, що зовсім все погано, і втік, поліцейські наздогнати його не змогли.
Попитали у нас, хто і що бачив, і пішли.
Увечері я пішла в магазин і забрала цю сумку. У ній не було паспопрта або інших документів, номерів якихось щоб хоч якось можна було дізнатися, кому вона належить.
Вважаю що якби не я, то хтось інший її собі забрав би точно.
В результаті сумку я відкрила тільки вдома.
У сумці виявилося трохи більше 100 тисяч гривень.
Сума для мене дуже навіть велика. У нас якраз був кредит, який ми майже повністю могли покрити цими грошима. Але я боялася, що раптом поліцейські спостерігають за нами… В підсумку ми з чоловіком з зарплат всі гроші на кредит переводили протягом 3-х місяців, а жили на готівку з сумки.
Таким чином ми за 3 місяці закрили кредит, який нас дуже обтяжував, поліцейські більше не приходили, і той чоловік теж.
Якщо кому цікаво, як відреагував чоловік на мій вчинок – нормально. Теж вважає, що хтось інший би взяв сумку, а тут нам така радість перепала.
Ольга К.
Фото – ілюстративне, ul.aif
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
