iBilingua

Я дуже злилась на сина і на ту “гадюку”, яка зруйнувала шлюб. Недаремно кажуть, що перша жінка від Бога, а друга… не хочу навіть казати. Зразу ж “зуб нагострила” я на ту Марину. А син наперекір усьому пішов жити окремо на стареньку хату, яку залишив дідусь. Але найгірше те, що по селу ходять чутки, що мій Василь і тій “роги наставляє”. Я вже нічому не здивуюся. Хай йому грець. Як тільки я такого могла виховати. Вроді все правильно робила.

Як маю жити з таким тягарем?

Щоночі лягаю і прокидаюсь з одною думкою: що робила не так, виховуючи єдиного сина?

Мій Василь вже дорослий- скоро 45. Має маленький бізнес, дохід регулярний, не жаліється. Та щось не так в особистому житті.

Зі своєю Галинкою познайомився у студентські роки, зустрічались, любились тай побрались. Все так було добре.

Синочок має вищу освіту, розумний. Дружина не працювала. Бог послав двох діточок. Ми раділи такій сімейній ідилії.

Але одного дня неочікувана новина зворушила наш дім.

Прийшов Василь і каже: “Мамо, я розлучаюсь з Галею! Зустрів іншу. Кохаю. Ми вже рік зустрічаємось і Марина чекає від мене дитину”.

Земля у мене затряслась під ногами:

– Синочку, та як так? У тебе ж є жінка, двоє діточок, яких на ноги ставити ще… Що ти вигадав?

– Мамо, не судіть. Марина та, яку шукав все життя. Без неї не проживу!

Я дуже злилась на сина і на ту “гадюку”, яка зруйнувала шлюб.

Недаремно кажуть, що перша жінка від Бога, а друга від… не хочу навіть казати.

Зразу ж “зуб нагострила” я на ту розлучницю. А син наперекір усьому пішов жити окремо на стареньку хату, яку залишив дідусь. Що ж, почав все спочатку: ремонти, меблі, дах, фасад… І за п’ять років непогано відновив дім.

Моїй внучці скоро шість – піде у перший клас. Дитина дуже схожа на тата- лише тепер до неї привикаю. А от на ту Марину дивитись не можу!

Читайте також: Ми в село на вихідні не поїхали, а ввечері задзвонила рідна сестра моєї мами, і стала обурюватися, що вони ресторан замовили, і місця наші “прогоріли”. Річ в тім, що в племінниці було перше причастя. Але ми і не обіцяли, що будемо. Так неприємно стало. Нас “вичитали”, як малих дітей. Я вже сказала чоловіку, що як приїдемо в село, то я ті дві тисячі “за місце”, гонорово на стіл покладу

Шкода мені мою невістку Галю – гарну, добру, працьовиту і сина мого ще досі любить (вони спілкуються, Василь у всьому допомагає), але самі розумієте, що це за життя.

Та це ще не все – дійшли до мене чутки, що мій син заводить знайомства з іншими жінками, відвозить до дому, спілкується… Кажуть, наставляє “роги” Марині… Чи таке можливо?

Що робила не так у вихованні сина?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua