Я готувала дітям обід, як в двері постукала Орися, моя подруга. – Оксано, ти чого сидиш склавши руки, в той час, як ця Ірина твого чоловіка з сім’ї прибирає? – Це було правдою, але вдіяти я нічого не могла. При нашій зустрічі “дамочка” сказала впевненим голосом: “Ти вже щасливою побула. Тепер моя черга”. Останньою надією була “бабка” з сусіднього села.
Оксана плакала від розпачу. Це сталося вперше після того, як Михайло пішов.
Сьогодні вона зустрілася зі своєю суперницею. Спеціально чекала на неї. Тепер вона була в курсі, що чоловік належав не тільки їй, а ще дуже гарній, але зухвалій особі. Так вийшло, що їхній спільний чоловік вирушив у відрядження.
Оксана вирішила скористатися можливістю, що підвернулася, щоб зустрітися з тією, яка влізла в їх сім’ю. Оксана була в курсі, що Ірина була його колегою.
Працює нещодавно, але відразу помітила її чоловіка і “кігтями” вчепилася в Михайла.
Ірина не стала уникати розмови. Говорила дуже впевнено і сміливо. Попросила дати їй спокійно жити, порадила змиритись. Прямо сказала, що Оксана пожила щасливо, а тепер нехай поділиться цим щастям з іншими.
Оксана ще ніколи не відчувала себе настільки приниженою та розчавленою.
Сама вона зовні теж була симпатичною. Бентежила лише постать, яка попливла після другої дитинки. Але на загальному враженні це не позначалося. А на тлі довгоногої, зеленоокої та білявої красуні вона загубилася, відчула себе негідною.
Оксана трохи поплакала, посумувала, а потім зібралася і вирішила позмагатися з суперницею. Вона не збиралася просто відпускати свого Михайла. І хай хоч їй протистоїть королева краси.
Їхня родина була гарною. Їхнє щасливе життя тривало дванадцять років. Подарувала Михайлу двох доньок: молодшій було вже п’ять років. А потім намалювалася вона, незрозуміло звідки.
Михайло став частіше залишатися на роботі допізна. Вихідні проводив не із сім’єю, завжди знаходив привід для цього. Дуже часто їхав у відрядження. Оксана навіть не могла подумати, що в чоловіка інша. Між ними ж була любов і жодних конфліктів, суперечок та непорозумінь.
А потім Михайло просто зібрав речі та пішов. Оксана намагалася поговорити. А чоловік просто відводив очі і нічого не відповідав. Він змінився і лише зовні нагадував того, колишнього Михайла. Її коханий Михайло з трепетом ставився до дочок, а ця нова людина любила тільки нову жінку, була одержима нею.
Навіть батьки підключились. Нічого у них не вийшло. Михайла цікавило тільки його нове кохання.
Якось до Оксани прийшла подруга Орися. Вона припустила, що та біловолоса Ірина вдалася за допомогою до “бабки”. Орися теж запропонувала сходити. Оксана скептично ставилася до цього, але погодилася.
І ось вони прийшли до якоїсь жінки. Нічого незвичайного у ній не було. Навіть одяг був найпростішим. Вона запропонувала Оксані випити кави, а потім почала розглядати щось в чашці.
Почала говорити, що на Михайлі “висить” щось дуже міцне, те, що його тримає. Потім розповідала, що треба робити з цим. Подруга була поряд. Одна Оксана ніколи б не наважилася таке зробити.
Незрозуміло, що допомогло, та Михайло змінився. Став всі вечори проводити вдома, багато часу приділяв дочкам.
Оксана була щаслива. І навіть не намагалася йому ні в чому дорікнути. Вона була впевнена, що суперниця використовувала те, що й вона. А чоловік потихеньку став “танути”.
Через тиждень Михайло повернувся до родини остаточно. Він відчував свою провину. Сам не розумів, що сталося і як так усе вийшло.
Ірина пішла з роботи. І більше вони про неї не чули. Тільки насамкінець кинула дуже дивний погляд у бік Михайла. Життя стало колишнім. Оксана переглянула свої погляди щодо “бабок”. Ні, вона не стала фанатично вірити у них. Принаймні перестала заперечувати.
Чи справді все це діє? Чи це все самонавіювання? Що ви скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне
