Я готувала сніданок, як на телефоні Сергія висвітлився надпис – мама. Я відразу засмутилася, оскільки розуміла, що ця розмова буде не легкою, а після у чоловіка буде не дуже хороший настрій. Але незважаючи ні на що, погукала Сергія зі спальні.
– Сину, чому ти так робиш, адже це твій молодший брат?! У тебе життя вже повністю облаштоване, а в нього все лише починається. Чому ти ображаєшся через дрібниці? Оксанка вже більше місяця не була на свіжому повітрі. Приїдеш із онукою, вона погуляє, а ти нам допоможеш…
– А Володя, що часу немає вам допомогти? – тримав оборону старший син.
– У Володі, якісь справи, а батько вже зовсім став старим, він уже сам не справляється… – Зітхнула мати.
– Я допомагатиму вам тільки в одному випадку, якщо до вас перестане їздити Володя зі своїми охламонами. А то гуляти – він уже великий та самостійний, а якщо батькам допомогти, то маленький та нетямущий. Відповів Сергій. Його вже добряче дістала ця ситуація, та й гордість брала своє.
Незважаючи на те, що Сергій та Володя виховувалися в одній сім’ї, вони росли абсолютно різними. Сергій завжди допомагав батькам і намагався домагатися всього сам. Володя жив на батьківські подачки і ніколи не соромився брати у батька з матір’ю гроші. Його зовсім не цікавило звідки і що береться, але він завжди знав, як і куди витратити гроші.
Володя закомандував навчатися у місті. Батьки його влаштували на платне відділення будівельного коледжу. Відповідно, за навчання також платили батьки. Єдиним плюсом у цій історії було те, що Володя там почав зустрічатися з дівчиною, яка мала власну двокімнатну квартиру. Однак у молодих стосунки не склалися і вже за два роки Володя повернувся до батьківського дому.
Сергій був упевнений у тому, що дівчина, побачивши справжнє обличчя братика, не захотіла обтяжувати себе життям із таким ледарем. Володя батькам практично ніколи не допомагав. Він у селищі влаштувався на якусь роботу з мінімальним окладом лише для того, щоб батьки на мізки не капали.
На той час Сергій уже давно був одружений і вони з дружиною виховували доньку Оксанку. Щоб придбати власне житло подружжя в іпотеку взяло квартиру. Крім того, Сергій займав у своїй фірмі якусь дуже перспективну посаду. Новина про те, що батьки купили дачу, сини сприйняли по-різному: Сергій сприйняв цю новину з натхненням і пообіцяв батькам допомагати, як фінансово, так і фізично.
На відміну від брата, Володя відразу сказав, що його ноги там не буде, а тому батько з матір’ю на його допомогу можуть навіть не розраховувати. Батьків такий поворот справи зовсім не засмутив, бо у них завжди на підхваті був старший син, а на молодшого старі навіть ніколи і не розраховували.
Однак після того, як дача була фактично добудована і набула презентабельного вигляду, молодший син різко змінив свою думку і почав часто туди навідуватися зі своїми друзями. Брат та його друзі завжди чудово проводили на дачі час: шашлики, “пінне”, дівчатка. Після таких набігів вони залишали купи сміття.
Слід зазначити, що Володя ніяк не прагнув допомогти батькам, а ті весь час чекали, що ось-ось син візьметься за розум і матиме сім’ю. Однак Сергія таке життя не влаштовувало, тому що коли молодший брат приїжджав на дачу зі своїми дружками, він не міг туди приїхати зі своєю сім’єю, тому що його донька сильно боялася дядька, а дружина зовсім не горіла бажанням прибирати там після гулянь.
Дача потребувала постійного догляду і там весь час була робота. Сергій ніколи не приїжджав туди просто для того, щоб відпочити, він працював на дачі з ранку до ночі. Батько і мати завжди дякували Сергієві, але ніколи не залучали до роботи молодшого сина.
Якось у Сергія здали нерви, і він висловив Володі все те, що в нього збиралося стільки років на душі. Однак брат тільки здивовано знизав плечима, та й батьки тут же прийняли бік скривдженого братика і почали просити старшого сина, щоб той був поблажливішим до брата.
Після цього Сергій сказав, що більше на дачі не з’явиться. Цілий місяць батьки не просили старшого сина їм допомогти, поки не накопичилася ціла купа роботи, яка вимагала негайного виконання. Мати все частіше почала дзвонити старшому синові і просити, щоб той їм допоміг, але Сергій як міг тримав оборону.
На сина не діяли жодні прохання та вмовляння. Він був упевнений, що мати так і не знайшла часу, щоб поговорити з Володею, а якщо навіть і поговорила, той відмовився допомагати батькам.
Згодом Сергій порадився з дружиною та разом прийняли рішення купити дачну ділянку на тій же вулиці, що й батьківська дача. Дружина підтримала чоловіка, Сергій купив дачу та зайнявся її облаштуванням. А батькові з матір’ю хай їхній молодшенький допомагає!
Фото ілюстративне
