Заміж за Гліба я вийшла кілька років тому, до того часу мій чоловік був уже розлучений, а у мене це перший досвід сімейного життя. перший шлюб.
Поки ми зустрічалися і були ще в романтичній стадії відносин, минуле життя чоловіка не нагадувало про себе, але, як тільки ми розписалися і стали жити разом, в наш дім прийшли проблеми.
Жили ми у мене, а свою квартиру, яку брав з дружиною в спільну іпотеку, Гліб залишив колишній дружині з сином. До того ж він продовжував платити внески за неї в повному обсязі.
Хтось скаже, що це з його боку було благородно, але мені від такого благородства легше не ставало: він платив іпотеку, плюс аліменти, а у наш загальний сімейний бюджет залишалися сущі копійки.
– У колишньої дружини не вистачить грошей, щоб платити свою половину внеску за квартиру, – пояснювала мені мама чоловіка, – а стільки вже сплачено, що шкода втрачати відсотки, та й їй з хлопчиком жити буде ніде.
Виходило, що мій внесок в сімейний бюджет був набагато більшм і вагомішим, особливо, якщо врахувати, що мій оклад був і так в півтора рази вище, ніж у чоловіка.
А потім почалися візити його 7-річного сина в наш будинок. Та не просто візити!
– Колишня на південь умотала, – ставив мене чоловік перед фактом, – Юрко поки поживе у нас кілька тижнів.
Кілька тижнів розтягувалися на місяць. Хлопчик залишався сам, поки ми були на роботі, і перевертав квартиру догори дном. При цьому свекруха, яка була на пенсії, не вважала за потрібне сидіти з власним онуком.
А розпитувати хлопчика, про що тато говорив з «цієї тітонькою», було цілком в її дусі. Мені ж потім це все і вимовлялося. Разом з тим, що я неправильно готую, не так, як годиться, прибираю в домі:
– Юрочка розповідав, що ти м’ясо на вечерю даєш з салатом, хіба це їжа для чоловіка? – дорікала мені свекруха, – Тобі важко картопельки насмажити або макарони відварити? І навіщо ти купуєш випічку в пекарні? Вчися пекти пироги сама!
Словом, моє життя розглядалося під лупою і була предметом обговорення чоловіка, свекрухи, та й колишньої дружини Гліба, з якої мама чоловіка спілкувалася.
Я нервувала, тим більше, що Юра став переїжджати до нас все частіше і залишатися все довше:
– Його матері треба влаштовувати своє особисте життя, – сказав мені чоловік, – хлопчикові не місце поруч з чужим дядьком, коли є батько.
Дивна логіка, а з чужою тіткою йому місце, якщо є рідна мати? А, враховуючи той факт, що у мене була однокімнатна квартира, особистого життя тепер не було у мене.
А потім я примудрилася опинитися при надії. Напевно, це сталося в той рідкісний проміжок, коли рідна мама забрала від нас Юрка для покупки йому шкільного одягу.
Я була рада, я хотіла дитину, мені було 28 років, так що і пора було, як не кажи.
Я готувала святкову вечерю з прекрасним настроєм. Улюблені морепродукти чоловіка у вершковому соусі, канапки на хрусткому багеті. Чекала Гліба, щоб повідомити щасливу новину. Запалила свічечки ароматні.
Коли чоловік повернувся з роботи і побачив це все, він мовчки загасив свічки, і включив світло…
– Розумієш, – приголомшив мене чоловік, – не на часі нам ця дитина. Я Юрка хочу зовсім до нас жити взяти, а, якщо ти народиш, то і місця нам всім не вистачить, та й без твого заробітку на що ми будемо жити? Давай виростимо мого сина, а потім про спільних дітей подумаємо.
У мене навіть сліз не було. Тобто, мені пропонувалося позбутися своєї дитини, щоб ростити чужу? І забути про своїх дітей років на 10?
Тому що мама хлопчика влаштовує своє життя, тато платить борги по іпотеці для чужої тітки, а без моєї зарплати і квартири вони не обійдуться? Верх нахабства і цинізму.
Чоловікові я вказала на двері. Разом з його проблемами і сином від першого шлюбу. Так, мені не потрібна його дитина ціною моєї власного.
Так, я ніколи не зможу полюбити пасинка, особливо, якщо для цього мені не можна нородити свого малюка.
Свекруха приходила, дорікала, що я безсердечна, що я повинна була ростити хлопчика. А я не повинна. Нікому і нічого. У хлопчика є мама і тато, навіть бабуся є.
…Ми розійшлися з Глібом. Моїй доньці Міланці вже 3 роки. Під час декрету я підробляла віддалено, отже ми не пропали.
Колишній чоловік живе у колишньої свекрухи разом з Юрком, мама якого в черговий раз розбіглася з черговим кавалером і знову влаштовує своє особисте життя.
Колишня свекруха внучку не бачила, тільки зустрівши мене на 8-му місяці випадково, покрутила пальцем біля скроні. Колишній чоловік прийшов лише один раз, поцікавився, чи не подам я на аліменти:
– Ти ж знаєш, я був проти її народження, – промимрив Гліб, – але, якщо ти подаси на аліменти, то я буду платити.
Не подам. Батько моєї дівчинки вписаний в свідоцтво про її народження з моїх слів. Коли дочка виросте, ніхто не скаже їй, що вона повинна матеріально допомагати своєму батькові або бабусі.
Це моя дочка, тільки моя!
А вони нехай підітруться з Юрочкою, його мамою і свекрухою тими аліментами.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
