Я готувалася до дуже важливих гостей – свекрів. Вони живуть за кордоном і зробили чималий вклад в наш будинок. Я метушилася на кухні цілий день, а потім згадала, що забула купити сметану до підливки. Недалечко від нас є магазин, син якраз заснув, тому я вирішила швиденько збігати. Вже пізніше, коли вийшла зустрічати гостей, зрозуміла, що забула зачинити ворота. Вперше в житті я не стрималася і пішла до сусідки. Ті гуси вивели мене з себе.
Після весілля ми з чоловіком жили у його батьків, та десь через два роки збудували власний будинок.
Вже коли я була в очікуванні нашого первістка, чоловік дуже хотів і прикладав всі зусилля, щоб нашого малюка ми привели в наш будиночок.
До кінця він на той час ще не був завершений, на подвір’ї ще був пісочок і трохи хаос, зате в будинку всі кімнати були готові до життя.
Новосілля і хрестини ми святкували разом. Та поки наш синочок підростав, чоловік старався, щоб коли сину виповниться рочок, вже всі ремонтні роботи були завершені.
На подвір’ї нам вистрелили бруківку, зробили гарний фасад, я себе почувала наче принцеса в казці.
З однієї сторони будинку жили сусіди, яких ми майже не бачили, в них стояв височенний пліт, лише коли зустрічались випадково на вулиці, то могли привітатись і все.
А з іншого боку ми маємо, ще тих сусідів. Тримають вони велику господарку, та найбільшої шкоди роблять нам їхні гуси, яких вони постійно випускають погуляти на стадіон, який знаходиться навпроти нас, і коли вони звідти повертаються додому, то постійно нагадять нам під воротами на бруківку.
Я, звичайно, не раз звертала увагу на це сусідці, та вона зробить невинні очі, що мені аж перехочеться інколи і сваритися.
Та сьогодні я чекала важливих гостей, до нас мали приїхати батьки чоловіка, вони на даний час живуть з кордоном, вони багато вкладу зробили в наш будинок.
Я так хотіла перед ними показати, яка я господиня, метушилася на кухні цілий день і якось згадала, що забула купити сметану для підливки до голубців. Недалечко від нас є магазин, син якраз заснув, тому я вирішила швиденько збігати.
Вже пізніше, коли вийшла зустрічати гостей, зрозуміла, що забула зачинити ворота… Ті гуси такого натворили в мене на подвір’ї, що я незнана що маю з цим робити і за що хапатися.
Звичайно, батьки чоловіка з розумінням віднеслись до цієї ситуації, а наступного дня коли я розповіла про це сусідці, вона зухвало відповіла мені: “Дивись, яка мадам! Не подобається, відгороджуйтесь!”
Я так розумію, що по доброму ми цю ситуацію не вирішимо. Не знаю, які відносини і надалі в нас з сусідами будуть, але більше мовчати я не буду.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Ми з Ігорем були щасливі, жили, як усі. Ігор казав, що це лише «свято на показуху для рідні» і він до нього серйозно не ставиться. І ось одного разу, після шести прожитих разом років, він розповів мені свій секрет
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”