fbpx

Я хотіла дитинку природнім шляхом, вірила, що у нас вийде. Але час минав, чоловік наполягав, що потрібно вирішуватися, говорив, любить і буде у всьому підтримувати. Коли мені виповнилося 31 рік, чекати дива я втомилася і погодилася. Та тільки-но чоловік дізнався, що я в положенні, почалися його гулянки з друзями. Народилися у нас дві чудові донечки-двійнята. Наш тато сказав, що діти його дратують і тепер він не готовий бути батьком. Виявилося все дуже банально: поки я мучилася з токсикозом і у всьому собі відмовляла, він знайшов молоденьку дівчину, яку тепер любить шалено

Я хотіла дитинку природнім шляхом, вірила, що у нас вийде. Але час минав, чоловік наполягав, що потрібно вирішуватися, говорив, любить і буде у всьому підтримувати. Коли мені виповнилося 31 рік, чекати дива я втомилася і погодилася. Та тільки-но чоловік дізнався, що я в положенні, почалися його гулянки з друзями. Народилися у нас дві чудові донечки-двійнята. Наш тато сказав, що діти його дратують і тепер він не готовий бути батьком…

З чоловіком прожили в шлюбі 6 років, а знайомі ми з ним 9 років. Загальний бізнес, який разом підняли з нуля, любов, взаєморозуміння, всюди і завжди були разом.

Як одружилися, обоє шалено хотіли дітей, але у чоловіка були проблеми зі здоров’ям. Він посилено лікувався всі ці роки, але вихід був тільки один: ЕКО. Я довго не хотіла, вірила, що все вийде і так. природньо.

Але час минав, чоловік наполягав, що потрібно вирішуватися, говорив, любить і буде у всьому підтримувати.

Коли мені виповнилося 31 рік, чекати дива я втомилася і погодилася.

Та тільки-но чоловік дізнався, що я в положенні, почалися його гулянки з друзями, нескінченні святкування.

Народилися у нас дві чудові донечки-двійнята.

Наш тато забрав нас і вже дома через кілька днів сказав, що діти його дратують і тепер він не готовий бути батьком.

Виявилося все дуже банально: поки я мучилася з токсикозом і у всьому собі відмовляла, він знайшов молоденьку дівчину, яку тепер любить шалено. І незабаром пішов до неї. Діти його не цікавлять, як я справляюся з ними – теж. На роботі постійно бачимося, і я розумію, що я його не пробачила, не відпустила і не збираюся цього робити…

Допоможіть, будь ласка, порадою, як забути? Як забути все те, що у нас було разом, як пробачити зраду і що говорити дітям, коли вони підростуть? Я не можу сприймати його тільки як колегу по роботі, не хочу вести з ним бізнес. Я люблю його і мені дуже шкода того, що вже не повернути.

Я розумію, що треба цінувати себе, йти вперед, а не жаліти за тим, чого не повернеш, але поки що у мене не виходить.

Автор: Вікторія

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page