fbpx

Я хотіла як краще. Відразу після весілля дітям свіженькі супчики-борщі носила, пиріжки улюблені Василька пекла. А одного дня мене з порога розвернули. – Ми таке не їмо! – Як це не їсте? Василько до женячки їв, а тепер ось так в один момент перестав? – Я тому й пішла недавно до нотаріуса, і все своє майно на молодшенького Антона переписала. Там невістка, мов золото. А Василько нехай задумається, поки не пізно

Я хотіла як краще. Відразу після весілля дітям свіженькі супчики-борщі носила, пиріжки улюблені Василька пекла. А одного дня мене з порога розвернули. – Ми таке не їмо! – Як це не їсте? Василько до женячки їв, а тепер ось так в один момент перестав? – Я тому й пішла недавно до нотаріуса, і все своє майно на молодшенького Антона переписала. Там невістка, мов золото. А Василько нехай задумається, поки не пізно.

– Я вирішила не відкладати все в довгий ящик і пішла до нотаріуса, вирішила скласти заповіт. Даремно хтось подумає, що порівну розділила! Все відписала молодшенькому Антону. А ось старшенький Василько нехай задумається, навіщо йому така негідна дружина. Не заслуговують вони від мене нічогісінько. Ось у Антона, не дружина, а золото. А та тільки шкіриться.

Вони вже стільки років живуть, а я все не зрозумію, чого вона мене не любить. Я ж її ніколи не лаяла. Завжди у всьому підтримувала. Тільки весь час мені давали зрозуміти, що я там не під масть. Я їм і їжу носила, власноруч приготовану, пригощала, балувала, а Ліля тільки ніс верне.

– Як це ви таке не їсти? Мій Василько все життя до тебе їв, а тепер не хоче? Брешеш все ти…

Ось у младшенького Антона – зовсім все інакше! І дякує його дружина Юля, і онуків залишає мені, і питає рецепт пиріжків з капустою. Посміхається, матусею величає. Чудова, причепитися ні до чого!

Захотіла я до старшої підлизатися. Ну хіба мало що. Раптом образила її коли. Пішла в магазин за найдорожчою сукнею і подарувала її Лілі. Вона відразу ж скривилася, ніби лимона без цукру з’їла. Минає пару днів і я побачила її в сміттєвому баку! Я навіть очам своїм не повірила! Так що все отримає молодший, а старший сам зі своєю Лількою нехай розбирається!

– Ми в курсі того, що свекруха вирішила заповісти все своє майно Антону. Ну й добре – переживемо. В кінці-кінців, це її рішення. Раз так то і так. Він у неї завжди в любимчиках був. І подарунками вона їх задаровує, а мені тільки сукню одного разу цю старомодну приволокла. Там дружина Антона попалася хитра, підлизується Юлька до матері чоловіка, а у мене так не виходить. Я ж відчуваю все. І розумію.

Заради справедливості варто зауважити, що свекруха у мене не найгірша. Просто характер у неї ще той. Любить, щоб все було по її. Спершу від неї відбою не було. Я стримувалася як могла. Адже вона намагається турботу проявляти. Тільки ось мої батьки не сунуть ніс в наші справи. І не диктують свої правила.

А ця сукня, ви б її бачили! Зрозуміти не можу, де вона її відкопала. Або зі свого плеча панського віддати вирішила. Несмак повний. Ну невже вона могла подумати, що я її стану одягати? І подарувати його навіть нікому – кошмар та й годі. Викинула в смітник. Навіть бомжі і ті не забрали.

Хто ж знав, що вона знову буде приходити і помітить це. В результаті була дома “буря”. Я навіть виправдовуватися не стала. Я розумію, що потрібно поважати батьків чоловіка, тільки не можу через себе переступити. Чоловік зберігає нейтралітет і не сварить мене. Якось проживемо і без її спадщини. У мене теж рідня є. Ну добре я – невістка, але Василь тут яким боком? Постійно дорікає його цією сукнею.

А що з цього приводу скажете ви? Хто правий?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page