Мої батьки не планували ще одну дитину. Вже були я та сестра. Мама тільки вилізла з пелюшок і сорочечок, почала займатися бізнесом.
Її маленька справа приносила невеликий дохід, і ми сяк-так виживали. Батько працював у службі порятунку. Його частіше не було вдома, аніж він був. Він мав невідкладні справи, які зовсім не збігалися з потребами сім’ї.
Я і сестра Оля були повністю надані собі. Я вчила уроки, прибирала квартиру, відводила та забирала молодшу із садочка. так ми і жили, поки одного прекрасного дня мамина скарбничка не наповнилася купюрами.
Ми їдемо на море! Я досі пам’ятаю це хвилювання. Весь світ заграв для мене та сестри новими фарбами. Батьки були щасливі та задоволені, вони трималися за руки і гуляли пірсом. А ми засмагали, купалися, об’їдалися черешнею та трубочками зі згущеним молоком. Справжній рай для босоногої малечі. Якби я знала у свої десять років, чим обернеться для нашої родини ця подорож…
За місяць я застала на кухні матір. Та гірко плакала біля вікна. Я спробувала заспокоїти та дізнатися, в чому річ. Але мама тільки жартувала. З тієї злощасної ночі в нашій родині почалося щось нестерпне. Батьки постійно сварилися, тато говорив, що піде з сім’ї.
Бабуся постійно підвищувала голос на маму та відправляла її до лікарні. Мама просто просила всіх дати їй спокій.
Мені вже було десять років, і я чудово розуміла, що відбувається. Виною всьому був тест, який валявся в маминій косметичці та показував дві смужки. У нас буде поповнення, але цьому ніхто не радів.
Я шалено втомилася. Це тягуче відчуття біди жило у кожному куточку нашої квартири. Біда ховалась у кишенях татової форми, вона дивилася на нас із сумних маминих очей, приходила разом із бабусею, яка стала для нас небажаною, адже ображала кохану маму.
Скоро мати взагалі перестала спілкуватися з батьками тата. Вони передавали нам подарунки та привіти, але більше не приходили. Тато завжди був нетверезий і зовсім не допомагав мамі.
Одного дня мене так втомило все, що відбувалося, що я не витримала і дещо сказала мамі. Адже я вже давно перестала бути дитиною. Я сказала, що знаю все, попросила перестати нас обманювати і пообіцяла, що допомагатиму в усьому.
– Мамо, ми з усім упораємося! Я стежитиму за Олею, прибиратиму в квартирі, а ти займатимешся малюком. Я тобі обіцяю, що ми впораємося!
Мама подивилася на мене очима, сповненими сліз. У цьому погляді було стільки подяки та кохання. Вона нарешті перестала почуватися злочинницею, яка лише побажала народити свою дитину. У неї з’явився союзник. І навіть якщо йому лише десять років, вони всі зможуть винести разом!
Усі мамині подружки налаштувалися проти неї. Вони не розуміли, навіщо народжувати третю дитину, якщо двоє старших ходять в обносках. До того ж, у мами тільки почали налагоджуватися справи з бізнесом. Вона возила речі та продавала їх на ринку. Але маму це не зупиняло.
Вона переїхала до нас. Утрьох ми спали на двоспальному ліжку і зачиняли кімнату на клямку. Батько приходив під ранок і починав стукати в наші двері. Йому дуже важко давалося розуміння того, що мама не послухалася його волі. Рано-вранці мама вставала і йшла на ринок. До сьомого місяця вона тягала важкі пакунки з речами. А потім продала місце на ринку та згорнула свій бізнес.
Це був найважчий період у житті всієї нашої родини. Досі не розумію, як мати змогла пробачити тату таке ставлення. Мабуть, дуже любила.
Але все погане закінчилося в одну мить. Тієї травневої ночі мама розбудила мене і сказала, що зараз поїде до лікарні. Поцілувала та дала вказівки щодо сестри. Я розштовхала Олю, як тільки за мамою зачинилися двері. Ми цілу ніч молилися, щоб з мамою та дитиною все було добре.
Над ранок прийшов зі зміни батько. Він моментально протверезів, коли дізнався, де мама. Він схопив телефон і почав дзвонити до відділення. Уважно вислухавши, батько поклав слухавку і почав плакати. Мама народила здорового хлопчика, який об’єднав всю нашу сім’ю.
Богданчик просто купався у коханні. Його тискали абсолютно всі. Він був дуже спокійним і життєрадісним: до всіх тяг свої пухкенькі ручки і заливисто реготав. Я закохалася в нього з першого погляду. Оля взагалі від нього не відходила.
Тато всім розповідав, якого красеня народила мама. Бабуся і дідусь відтанули, почали допомагати в усьому. Мама знову зайнялася бізнесом. Ми вирулили! Взаємини моїх батьків стали в мільйон разів кращими, ніж були.
Нині моєму братові Богдану сімнадцять. Він найпрекрасніший хлопець у моєму житті, якого я шалено люблю. Щодня я дякую своїй матусі, що вона нікого не послухалася і народила небажану дитину, яка змінила все наше життя на краще!
Я точно знаю, що у своєму житті чинитиму, як моя мама: не боятимуся складних рішень, якщо душею відчуватиму, що вони правильні. Дякую, мамо!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
