fbpx

Я й сама не розумію, можливо тому, що не схожа на її родину, та бабуся ніколи мене не любила. Я завжди була найгіршою внучкою. Хоча, характер у мене дуже спокійний, я ввічлива, добра і роботяща, завжди слухала старших. Та як би я не старалася догодити бабусі – все було не так

Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com

Я й сама не розумію, можливо тому, що не схожа на її родину, та бабуся ніколи мене не любила. Я завжди була найгіршою внучкою. Хоча характер у мене дуже спокійний, я ввічлива, добра і роботяща, завжди слухала старших. Та як би я не старалася догодити бабусі – все було не так. Тоді мені було 5-ть років, і як сьогодні я все пем’ятаю, особливо крик бабусі за що небуть.

А потім я стала підлітком, жила у неї (так склалися обставини), вона приходила з роботи, а я завжди намагалася наготувати поїсти, щоб їй догодити, але, я все одно була погана, тому що зробила щось, в результаті я перестала що-небудь робити, навіть додому приходити, щоб їй не заважати – не попадатись на очі. Мені так вже набридло бути такою дитиною, яка нікому не потрібна.

Читайте також:АНДРІЙ ПРИЇХАВ, ЯК І ДОМОВЛЯЛИСЬ, В ЧУДОВОМУ НАСТРОЇ. ТА КОЛИ Я ПОВІДОМИЛА, ЩО ВІН СКОРО СТАНЕ БАТЬКОМ, ЗМІНИВСЯ В ОБЛИЧЧІ, І СКАЗАВ ДЛЯ ЧОГО Я ЙОГО ВИТЯГЛА З РОБОТИ, МОГЛА Б І ДОМА ПРО ВСЕ РОЗПОВІСТИ. СПЕРШУ Я ПОДУМАЛА, ЩО ЦЕ ТАКИЙ ЖАРТ, ТА КОЛИ ВІН ДОДАВ: “НАВІЩО НАМ ЗАРАЗ ДИТИНА, ЯКЩО Я ХОЧУ ПОЖИТИ ДЛЯ СЕБЕ” – Я ВСЕ ЗРОЗУМІЛА

Минув час і я пішла з дому назовсім. Поїхала жити в інше місто. І так слалося, що я завагітніла, а мій хлопець дитини не хотів, і мені довелося повернутися додому, до бабусі, так як на орендованій квартирі мені одній з дитинкою буде складно.

І все як завжди, я погана, найгірша. Моєї дитини вона не любить, а мене ніби й не існує. Ми з нею сваримося щодня, і як знайти спільну мову я не знаю, щоб я не зробила, все не так.

У моєї дитини атопiчний деpматит, я купила зволожувач повітря за рекомендацією лікаря, бабуся влаштовує скандали, тому що у неї гpибок буде від зволожувача. Я вмію ним користуватися, намагалася їй пояснити, що не буде нічого такого, але мені ніхто не вірить. Дуже прикро.

У неї є дві дочки – моя мама і тітка. Ось дітей тітки вона любить, а я себе відчуваю чужою. Їй сказала, а вона каже, що вони молодші, і тому їх вона любить більше. Але я ж теж була маленька, і до мене такої любові ніколи не було! Вона мені сказала, що всі претензії до батьків, а вона мене любити не зобов’язана.

Ось так і живемо з донечкою. Та молю Бога, щоб ми були здорові, а ці труднощі ми переживемо. Ще все життя попереду. Будемо й ми щасливі. Чого і вам усім бажаю!

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Бажаєте бути в курсі всіх новин? Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com

You cannot copy content of this page