Я його власноруч бісером вишивала, тому коли вперше переступила поріг нової квартири сина, і обійшовши всі кімнати, образ не знайшла, сильно розчарувалася.
Я не з тих, хто буде мовчати, тому відразу ж стала питати в невістки, чому він ще не висить над ліжком. Та Інна таким спокійним тоном сказала, що він не вписується в їх інтер’єр. Мало того, що наш син священиком не став, як ми мріяли, так він ще й на такій дамі одружився, що мене трясе.
Ми з чоловіком через пару років будемо пенсіонерами. Виховали і поставили на ноги двох дітей.
Дочка давно заміжня. Виховує сина та дочку. Живе Алла в тому ж місті, що і ми. З нею в нас проблем немає, дякувати Богу!
А ось син Антон на даний час вже вдруге одружений.
Хочу сказати відразу те, що ми дуже релігійна сім’я. З самого дитинства діти ходять до церкви. Син довгий час прислуговував біля священника.
Ми з чоловіком навіть дуже хотіли, щоб він став священиком, але Антон нас не хотів слухати, і вивчився на програміста.
Вперше Антон одружився доволі рано. Сину ще і 22 років не було. Але незважаючи ні на що, невістка нам дуже подобалася. Вона подарувала нам онука, якого ми з чоловіком обожнюємо.
Сама Олеся з села. І що мені сильно подобалося, що вона також ходила до церкви і вшановувала всі наші свята. Нам було про що поговорити.
Але так вийшло, що Антон на роботі познайомився з Інною, і заради цієї жінки покинув дружина і сина.
Ми не могли на нього вплинути, хоча я намагалася донести сину, що він робить велику помилку.
Через пів року після розлучення сина вони з Інною розписалися. Про сина він не забував і не забуває досі, як і ми з чоловіком.
Коли ми з чоловіком їхали до сина і нової невістки, то ми подарували дітям образ Матері Божої, яка тримає на руках Ісусика (вони в той час жили на орендованій квартирі). Я сама його вишила бісером. Я була переконана, що це гарна пам’ятка і захист для нової сім’ї.
І ось перед самим Великоднем син і Інна переїхали в свою квартиру, на яку довгий час збирали кошти.
На самий Великдень діти були у нас, а ось дві неділі тому ми з чоловіком вирішили поїхати і провідати дітей в новій квартирі.
І що б ви собі подумали, образу, який ми з чоловіком подарували, не знайшлося місця в їх новій квартирі. Невістка сказала, що не підходить їм по кольору чи інтер’єру. Я в подиві, ну чесне слово.
І взагалі, що мене ще більше здивувало, що син з Інною зовсім не ходять до церкви, хоча вона в них під самим “носом”, 10 хвилин пішки пройтися.
Ми з чоловіком не так його виховували.
Ось якби Антон залишився з нашою першою невісткою, такого б не сталося.
Інна на нашого сина дуже погано вплинула.
На даний час вона при надії, тому я не хочу її чіпати. Але це обов’язково станеться.
А як ви вважається, мені потрібно втручатися в сім’ю сина, чи нехай роблять, що хочуть?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість