Я Катю як людину просила. – Я поки картоплю з котлетами готую, ти помий овочі і накриши салату в миску. – Тоді тепло так було, ми всі сіли за стіл в саду, син на городі напрацювався, їсти ж хоче. – Невістонько, а де ж салатик? Щось я його не бачу! – А я на чужій кухні не збираюся нічого готувати. Ось як приїдете до нас в гості, тоді й покажу, яка я ґаздиня. – Але ж це для твого чоловіка!
Дві сусідки, давні подруги, сиділи ввечері на лавочці біля хвіртки і ділилися своїми новинами і турботами перед Великоднем.
– Так, навесні завжди багато турбот, і город після зими в порядок привести, і будинок прибрати, а до Великодня я завжди генеральне прибирання влаштовую. Син приїжджає з невісткою, вони майже все і роблять перед святом, а мені залишають тільки паски спекти і яйця пофарбувати. Розуміють, що в моєму віці вже особливо не набігаєшся.
– Слава Богу, а у мене інша картина. Невістка тільки ось недавно почала знову зі мною розмовляти, а образилася на те, що я її попросила допомогти по господарству, та й не допомогти, а чоловікові на стіл з городу цибульки, огірків, помідорчиків помити. Сіла біля ганку, як глухоніма, а коли вечеря наспіла, сіла за стіл, ніби принцеса. Питаю: “Катерино, а де ж салат наш?” А вона мені у відповідь: “Я на чужій кухні нічого робити не збираюся. Приїдете до нас – все накрию сама, а на вашій принципово не буду готувати!”
Я її намагалася якось переговорити, кажу, це ж ти не мені, а чоловікові своєму мала хоч щось на стіл подати, а Катя схопилася, закричала, що я її ображаю своїми претензіями, і хотіла разом з Богданом виїхати.
Син картоплю копав, почув наші суперечки, підійшов з грядок, дізнався, в чому справа, але, не дивлячись на істерику дружини, не поїхав з нею, а я думала – побіжить, як телятко.
Увечері заспокоював мене, мовляв, ви не зрозуміли один одного, але що я, не мудра, – як не зрозуміти, якщо невістка сидить цілий день і в телефон пальцем тикає, ніби не бачить, що справ багато!
– І як же ви тепер спілкуєтеся?
– А як, – “доброго дня” і “до побачення”, все через сина, як через перекладача. Онука мені зібралися подарувати, теж син про це сказав, а не вона, каже, ось народить Катя сина, будемо до тебе його привозити на літо. Я йому відповіла, якщо в комплекті з батьками, – згодна, а так, сидіти з дитям не має наміру принципово, як і твоя дружина допомогти по дому.
Син образився, почав мені розповідати, що я старше, мудріше, що бабусі всі чекають-не дочекаються в гості онуків, а я ось так питання ставлю руба. Нічого, нехай спочатку невістка свої принципи перегляне, невідомо де вона їх знайшла, а потім і я по-людськи буду з нею і онуком спілкуватися!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
