У день свого 50-річчя мені зателефонували, незнайомий чоловічий голос повідомив мені новини. Життя змінилося раз і назавжди.
Коли розумієш, що до п’ятого десятка в тебе все ще не з’явилися діти, починаєш простіше ставитися до цього. Ну так сталося. Не поталанило. Що вже тепер вдієш, світ на них клином не зійшовся, на дітях цих. Зате можна жити на втіху, укладати ризиковані угоди, не відволікатися на турботу про чуже життя.
Коли твої однолітки відкладали кожну копійку, ти жив, працював, створював. Тепер у тебе більше можливостей та менше боргів. Не лише перед ненародженими дітьми. А ще перед банками.
Адже маленькі дітки – маленькі бідки. А оплатити навчання у виші дорослій дитині в наш час дуже недешево.
А потім що, ще й квартиру купити треба! Бездітні такі проблеми не мають. Тому я був майже завжди в хорошому настрої та доброму здоров’ї. На підлеглих голос не підвищував, дружину любив, на роботу ходив виспаним і ситим.
До речі про це. Років уже п’ять, якми з дружиною підсіли на якусь кулінарну передачу і з того часу дуже погладшали. Я ще нічого, тримався. А ось моя Вікторія зовсім себе перестала обмежувати.
При її зросту близько метра і вісімдесят сантиметрів це було видно навіть здалеку. Талія у жінки зникла, а красиве велике намисто на шиї, якими вона раніше так пишалася, перетворилося на об’єкт, який позначає те місце, де раніше цю саму шию можна було хоч якось спостерігати.
У пристрасті до смачної їжі є свої наслідки.
Проте моє дружина любила наряджатися і доглядати себе. Тож її шафа була забита сукнями великого розміру, на бирках виднілися численні «ікси» там, де одяг мав вказувати розмір. І останнім часом цих іксів ставало дедалі більше.
Ось і того дня, на мій п’ятдесятирічний ювілей, Вікторія, як завжди, запізнювалася. Випорхнувши з квартири з самого ранку, вона залишила мені записку про те, що підійде в ресторан ближче до вечора. Адже їй треба причепурити себе, а ще зробити фірмову «шикарну» зачіску.
Про звички своєї коханої я знав і, зітхнувши, лише відклав записку убік.
Не чекаючи вечора, я покликав друзів, щоб ми без особливого контролю та жіночого нагляду змогли розслабитись у суто чоловічій компанії. У хід пішли легкі міцні напої та закуска. Вже потім, коли всі були на місці і вечірка почалася, я кілька разів намагався додзвонитися до дружини, але марно.
Я почав хвилюватися, але подумав про себе, що дружина просто вирішила влаштувати мені черговий сюрприз. Ну, любить вона це, треба підіграти.
А коли за годину в кишені задзвонив телефон, я, роздобрілий і веселий, навіть спершу не зрозумів, чому я чую незнайомий чоловічий голос із номера телефону власної дружини.
На іншому кінці дроту зі мною привітався якийсь чоловік. Невиразно представився та привітав мене одразу з двома приводами. По-перше, з моїм днем народження. А по-друге, з днем народження мого сина.
«Хлопчик народився міцненький, під 5 кіло вагою. Породілля зараз відпочиває, але, як тільки зможе, сама передзвонить. До речі, адреса клініки» – і він назвав адресу.
Через 15 хвилин таксі бізнес-класу примчало мене абсолютно тверезого до самих дверей лікарні. Дружина вже на той час відпочила і радісно посміхалася. Хто ж знав, що наш первісток з’явиться так раптово?! А ми навіть не здогадувалися, що Вікторія при надії!
Я завжди вважав себе міцним чоловіком, здатним стримати будь-які емоції. Але цього разу самовладання підвело, і я не зміг стримати сльози. Це був найкращий подарунок у моєму житті.
Начхати, що раніше я думав, що бути бездітним – це благо. Я став батьком, та ще й сина. Що може бути кращим для чоловіка мого віку? Я плакав, а разом зі мною плакала і моя втомлена, але незмірно щаслива дружина. Це сталося вчора. Тепер у нас двох починається нове життя. Ні, не у двох, а втрьох.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.