Мені так прикро на душі стало, краще б я цієї розмови з сестрою не чула.
Я виходила заміж за звичайного хлопця з села. Все, що ми маємо на даний час, ми досягли самі.
Нашим дітям було чотири і шість років, як ми залишили їх на бабусю з дідом і подалися на заробітки. Я тоді поїхала в Грецію до подружки, а чоловік в Голландію “на квіти”.
Чотири роки ми збирали на мрію – власний бізнес.
Легко не було, але воно того вартувало.
Наші діти вже дорослі. Старша донечка вийшла заміж і навіть подарувала нам онука – Олежика. Син поки навчається і підробляє в нашому сімейному бізнесі.
Дітям ми допомогли з житлом, тому тепер живемо в своє задоволення.
До вторгнення ми багато подорожували. За границею я багато купляла собі гарного одягу.
Одного разу була в мене в гостях двоюрідна сестра і побачила мою гардеробну.
– Ти якщо що, то одяг не викидай, а передавай мені. Я дам йому друге життя.
Я задумалась над словами Лесі, тому коли робила прибирання в шафах, відклала два пакети одягу для сестри. Також там був дорогий одяг, але його я вирішила продати, як не крути, а це також гроші і не погані.
В село до сестри я їхала на якесь свято і захватила ці торби.
Леся була рада. Правда, при мені нічого не розпаковувала.
В селі я залишилася з ночівлею.
А наступного дня прокинулась і чую з кухні таку розмову.
– Бідні… вже пів світу об’їздили, а мені якісь обноски привезла. Думає, я буду і тому в селі рада.
Та ми з чоловіком напрацювалися добре, щоб щось мати, в той час, як вона на базарі шкарпетки продає і насіння лускає.
А чоловік її так взагалі пузом догори на дивані вилежується, бо з роботи скоротили, а іншу він знайти не може, а точніше – не хоче.
І ось тепер питання. Чи давати цим люлям щось ще? В мене такого бажання нема, хоч мама і каже, щоб не зважала на її слова.
Що Леся хотіла, щоб я їй шубу норкову віддала, чи сумку брендову?
Цього не буде. Щоб щось мати, треба в тому житті працювати.
Ну хіба я не права?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
