Я не знаю, як ми з чоловіком ті десять років прожили і двох дітей виховали, але мій терпець вже вривається. Хочу почути вашу думку щодо цієї ситуації.
Ми з чоловіком і дітьми, в нас два сина, 6 і 9 років, живемо окремо в квартирі Василя. Обоє працюємо, діти навчаються.
В нас гарна квартира, але ми не маємо навіть друзів, щоб когось до себе запросити.
Річ в тім, що мій чоловік дуже тихенький, скромний. Він не любить галасливих компаній. Найкраще Василю відпочивається дома з дітьми і дружиною, тобто мною.
З одного боку це добре, бо не ходить “наліво”, але з іншого, мене це починає вже дратувати.
В мене були подруги, та вони від мене віддалилися, бо Василь не хотів нікого бачити в нас дома. Ну а я також не буду по вічних гостях ходити, інколи треба і до себе запросити.
На відпочинок, ще до того всього в Україні, ми разом не їздили, бо Василь цього не любить. Я їздила з дітьми одна.
Єдиний відпочинок, який Василь одобряє, це рибалка, і то, щоб без зайвих людей, а найкраще, на самоті.
Я не раз з чоловіком на цю тему говорила. Василь не хоче мінятися, бо йому так добре. Але він зовсім не думає про мене і дітей.
На початку липня в мене почалася відпустка. Я купила собі і дітям путівку на відпочинок до Греції, бо вже відчувала, що сили мене покидають.
Василь ніяк не відреагував, а ось свекруха влаштувала нам перед виїздом “бурю”.
– Як ти чоловіка одного залишаєш? Та його хто небудь підхопить, як ти не припильнуєш!
Я розсміялася…
– Хто візьме? Та ваш син якби не робота і рибалка, з хати б ніде не виходив. Про що ви говорите? Які дівчата?
І ось тут, сидячи на сонячному пляжі в Греції, я думаю, чи потрібен мені такий чоловік?
Я жінка “запальничка”. В мене все в руках горить. Я б пів світу об’їздила, якби не Василь. Відчуваю, що чоловік мене у всьому тормозить.
Я ніби і люблю чоловіка, але якщо подумаю, що все життя ось так жити з ним прийдеться, то всю трусить від несправедливості.
Може хтось був в такій ситуації?
Чи міняються такі чоловіки?
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua