Я любила приїжджати до Віки і Льоші додому. Віка – моя колега, а Льоша – її чоловік. У них затишний будинок, багато місця, квіти, смачна їжа, цікава компанія, Віка робила надзвичайні мариновані сливи.
В останній приїзд я навіть залишилась у них на ночівлю. У Віки і Льоші теплий і гостинний дім. Двоє дітей-підлітків. Собака. Альтанка, де можна пити каву літніми ранками. Надзвичайно звичайне життя було. До 24 лютого.
Бо дім у Льоші і Віки – у Бучі.
Льоша і Віка виїхали з Бучі в перший день війни – дуже просили і плакали діти. Зараз Віка безпеці. А Олексій – у ЗСУ.
Якби ви знали Льошу!
Наприклад. Маючи прекрасну англійську мову в арсеналі, йому знадобилась французька. Вивчив за рік, здається. І поздавав всі тести.
Наприклад. Вчився в університеті Бостона у Брюселлі. Там отримав диплом в сфері бізнес економіки. Працював в міжнародних та великих українських кампаніях на посадах від директора з розвитку бізнесу до комерційного і генерального директора. Рік тому отримав МBA in finance.
Зараз Льоша там, де гаряче. Я пишу йому періодично: як ти? Він надсилає смайлика і питає: а ти як?
Ми добре, Льошо. Ми добре лише тому, що такі, як ти, просто взяли зброю до рук і пішли нас боронити. Із MBA і купою іноземних мов, із досвідом управління великими виробництвами.
У Олексія класні друзі. Колись, давно, Олексій і Віка познайомились із ними під час подорожі за кордоном. Підтримували зв’язки, листувались.
А зараз Арлін і Девід організували збір коштів серед своїх друзів-американців і оплатили для Олексія круту мілітарі-штуку – тепловізійну насадку INFIRAY (IRAY) CLIP CH50 V2. Вартістю майже 6 тисяч доларів США.
А от сьогодні я відправила в частину до Олексія квадрокоптер – Autel Evo II Pro 6K! І я радію, як мала дитина.
На дрон пішли ваші кошти – тих, хто долучається до зборів, а також перерахували друзі Олексія. Володя і Роман, дякую вам уклінно!
Але ніякого квадрокоптера не було б, якби не участь і допомога Вячеслава Грубого. Бо лише ми з ним знаємо, як, попри всі складнощі і приколи, квадрокоптер таки прибув до Одеси і поїхав далі на місце призначення.
Дякую, Славо!
Нехай дрон допомагає тепер самі знаєте, що робити з ворогами.
Льошо і Віко! Я знаю, ви полагодите і відмиєте свій будинок, який нищили і паплюжила росіяни. Поміняєте двері, засклите вікна, полагодите паркан і ворота. Купите нові штори і новий посуд.
І ми всі обов’язково приїдемо у ваш, найкращий у світі дім. Щоб відсвяткувати нашу перемогу. Віка, я страшенно скучаю!
А поки – допомагайте, будь ласка ЗСУ! Невпинно і щоденно.
Зоя Казанжи, журналістка, письменниця, м. Одеса (https://www.facebook.com/zoyakazanzhy)
(рахунки для допомоги – на сторінці автора матеріалу)
Слава Україні і ЗСУ!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
