Я майстер манікюру і заробляю непогані гроші. І все б нічого, та пів року тому я стала мамою маленького Матвійка. Сина я виховую одна. І таке буває, не я перша, не я остання. Щоб продовжувати свою справу і мати на що жити, вирішила найняти для сина няню. Але мама проти, щоб я в її квартиру пускала сторонню людину. Я в безвиході!
Як я вже писала вище, я працюю майстром манікюру. В мене вже є свої клієнти і заробляю я нормальні гроші.
Спершу хотіла наголосити на тому, що я одна виховую сина. Я не була заміжня – так вийшло. Живу я з мамою в її квартирі, але дуже мрію про свою.
Мама моя хороша, але в деяких питаннях вона застаріла і мене не підтримує.
Мама працює, куховарить в шкільній їдальні. І ось пів року тому я стала мамою.
Матвійко доволі спокійна дитина. Своїх клієнтів я приймаю дома, маю спеціально виділений для роботи куточок.
І якщо після народження мені було з ним легко, то зараз я таке сказати не можу.
Раніше він їв і спав, а зараз сина треба бавити.
І ось я задумалася про няньку для Матвійка.
Але мама мене не підтримала. Сказала, що, по-перше, не хоче пускати в свій дім чужу людину, а по-друге, це марна трата моїх грошей.
Ще мама образилася, коли почула, яку суму я готова заплатити няні за день.
– Я таких грошей зроду не бачила! Як ти собі це уявляєш? Нянька в моїй квартирі буде отримувати більше за мене?
Я ж їй запропонувала таку роботу, але мама відмовилася, бо їй стаж важливіший.
Я не знаю як тепер повинна вчинити, щоб і мама не образилася і я не хвилюючись за дитину, могла спокійно працювати.
Хтось був у схожій ситуації?
Порадьте, що робити?
Автор -Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість