Я 10 років – майже третину свого життя, доглядала за дідом чоловіка. На орендованій квартирі, з дітьми. Поки Аліса, сестра чоловіка, жила в квартирі діда. Свекрусі, батько її чоловіка теж не був потрібен – вони не ладнали.
Я не довчилася. Весь свій вільний час я ділила між доглядом за літньою хворою людиною і дітьми. Чоловік систематично йшов в загули – його напружувала обстановка в будинку. Іншим жінкам він такий, з дітьми і без майна, не був особливо потрібний, тому він завжди повертався до мене. А я прощала, заради дітей.
Своє житло ми не купили – багато грошей йшло на знімання і дідуся. Аліса якщо і приходила, то тільки за одним: випросити у діда частину його пенсії, жалілась на убоге фінансове становище.
Зате це положення, при всій її бідності, дозволяло Алісі з чоловіком і дітьми щороку їздити у відпустку і іноді оновлювати сімейний автомобіль.
Ще 5 років тому дідусь заповів свою квартиру мені. Він так і сказав:
– Ти стала мені ріднішою, ніж всі члени моєї сім’ї разом узяті. Онук – ганчірка, віддасть квартиру матері або сестрі. Нехай краще там живуть твої діти – мої правнуки. Буде тобі своєрідна нагорода за труди. Щоб не кляла мені потім, що з-за мене твоє життя пройшло повз тебе.
Про заповіті ніхто не знав, нічого: менше знають – краще сплять.
Коли у діда справи пішли зовсім погано, Аліса з матір’ю активізувалися. Вони стали приходити до діда, цікавитися його здоров’ям. Вони навіть запропонували свою допомогу в догляді за ним, вперше за стільки років!
Дід мужа не був дурнем і прекрасно знав, що їм від нього треба. Він прихильно приймав пританцьовування Аліси навколо його персони, підморгуючи мені.
У мене з’явився вільний час. Ви не уявляєте, що означає йти по вулиці на самоті: без дітей або без діда в колясці. Я насолоджувалася свободою.
Дід побув з нами зовсім недовго. Мені було щиро шкода цього милого дідуся.
Діління спадщини почалася майже відразу. Свекруха з Алісою почали насідати на мого чоловіка:
– Ти відмовишся від квартири діда на користь Аліси. Вона там живе багато років – це її будинок. А мамина квартира потім тобі дістанеться. Лише відмову напиши – і все у тебе буде, але потім.
Чоловік повірив обіцянкам матері і погодився не претендувати на житло. Обіцянки свекрухи залишити квартиру синові, я не сприймала серйозно: мати чоловіка, крім Аліси і її дітей, більше ніхто не цікавило.
Я була в шоці від чоловіка: його сім’я живе на знімній квартирі і свого нічого у нас не передбачається, я 10 років свого життя доглядала за дідусем, їм він був не потрібен, а квартиру зараз їм вийми та поклади?
Я захопилася далекоглядністю дідуся. Сходила до нотаріуса і вступила в права спадщини. Того ж вечора чоловік прийшов додому з роботи і почав збирати речі.
– Ти куди зібрався? – поцікавилася я.
– Я втомився. Від тебе, від дітей. Втомився від діда. Я і жив з тобою, аби ти за ним ходила. Я не хочу платити за знімне житло – тепер це твої проблеми. У мене давно є інша жінка. Щасливо залишатися, – він пішов, помахавши рукою на прощання.
«Скатертиною доріжка» – подумала я. І почала готуватися до переїзду і шукати роботу.
Через кілька днів до мене на знімну квартиру пристрибала вся сім’я чоловіка. Включаючи чоловіка Аліси і їхніх дітей. Вони, бризкаючи слиною, кричали на мене, перебиваючи один одного. Найгучнішою виявилася моя свекруха, вона гаркнула:
– Тихо всі! А ти, слухай сюди! По-перше, ти не отримаєш цю квартиру. Вже не знаю, як ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться. Ми доведемо, що ти – аферистка. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Він, нарешті, зустрів гарну дівчину з гідної сім’ї, у них скоро буде дитина. Тому ти, з твоїми, пропадеш з горизонту. Ти все зрозуміла? Ще раз повторю, ти ж особливо обдарована: ти віддаси квартиру моїй доньці і залишиш у спокої мого сина!
Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі послати всіх всіх далеко і надовго. Тому так і зробила.
Я закрила двері, не звертаючи уваги на галас цього чудесного сімейства. У нас з дітьми буде нормальне життя: я знайшла роботу, у нас є квартира, дякую велике дідові, чоловік зникне з нашого життя і залишить нас вже в спокої зі своїми поверненнями. Все буде добре, я впевнена.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
