Не віддала братові його спадщину, а він кинув у мене ключі і пішов.
Я багато працювала у своєму житті, тому знаю, що таке гроші і як ними розпоряджатися, на відміну від мого брата Олексія.
Він, як випурхнув із материнського гнізда, ніколи довго ніде не затримувався. Любив міцненькі напої.
Наш батько з матір’ю розлучилися ще давно. Тато від нас з’їхав і вирішив віддати будинок мамі. Через деякий час вона знайшла нового чоловіка.
Вітчим – чудова людина, яка нас багато чому навчила. Але сталося нещастя. Нашого вітчима не стало, від нього у моєї мами залишилася однокімнатна квартира.
На той момент я мала їхати на навчання, тому ми вирішили обговорити, що робити з квартирою (раніше її віддавали під найм).
Зрештою дійшли того, що мама перепише її на мене – квартирка маленька, стара, але хоч не платити за гуртожиток, та й приватність якась.
А будинок буде братові, який обіцяв доглядати маму. Але Олексій невдовзі поїхав і рідко з’являвся, і то переважно щоб грошей взяти «борг» у мами чи в мене.
Через 10 років не стало й мами.
Брат відразу почав вимагати собі будинок. За цей час поруч розширили дорогу, з’явилися магазини. Земля дуже зросла в ціні. Продавши ділянку з будинком, можна було купити двокімнатну квартиру у райцентрі.
Знаючи, що брат спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй долі. Думала я так: нехай буде наш спільний будинок, брат може жити, хоч сам, хоч родиною, якщо створить її. Але куди там.
Ми довго не могли поділити будинок і дійшли висновку, що його слід продати і просто поділити за нього виторг.
Коли це все обговорювалося, я мала на увазі, що займатимемося цим ми разом. У результаті виявилося, що я сама готувала будинок для продажу, щоб він мав товарний вигляд.
Грошей не вистачало, Олексій не виділяв кошти взагалі, і мені довелося взяти кредит.
На отримані гроші я змінила опалення, змінила насос, бойлер для води та відреставрувала дах. Покупця також знайшла я. По суті брат не зробив нічого.
Оскільки все я зробила, я вирішила ці гроші не ділити, а просто придбала житло для себе та своєї сім’ї. Але залишити брата на вулиці теж неправильно, тому я сказала йому, що він може пожити у моїй однокімнатній квартирі. Він був невдоволений цією новиною.
Я не робила це на шкоду йому і завжди хотіла своєму братові тільки добра. У результаті він просто кинув у мене ключі, назвав лагідними в лапках словами і пішов.
З того часу Олексій не з’являвся і я ніде з ним не зустрічалася. Хотіла недавно через всі ці події зателефонувати йому, але він змінив номер. Звичайно, живеться мені набагато легше, бо це був якийсь тягар для мене.
Але все ж таки це мій брат і мені сумно, що так сталося. Який би не був родич, він все ж таки близька і рідна людина. А зараз так важливо знати, що рідні просто живі. Буду продовжувати шукати з Олексієм хоч якийсь контакт.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
