Мушу вам виговоритися, бо вже не витримую. Надіюсь, що встигну описати свою ситуацію, поки не прокинеться син, або ж гірше, не відкриє своїм ключем двері свекруха.
З чоловіком ми побралися два роки тому, якраз перед самим повномасштабним вторгненням.
Живемо ми в квартирі матері Романа.
Свекруха зі свекром жила в цій трикімнатній квартирі. Та за рік до весілля тата Романа не стало. Ось свекруха й вирішила переїхати до своєї мами, а цю квартиру нам віддати.
– Комунальні я не стягую за три кімнати. Нам з мамою буде зручно разом. А ви, молоді, вже тут ґаздуйте, як хочете.
Я зраділа, бо сама з села. В мене є ще дві рідні сестри незаміжні. Думала, яке ж щастя на голову звалилося і не треба іпотеку всяку брати.
Коли після весілля Ольга Василіана не віддала нам свої запасні ключі від квартири, я сприйняла це нормально. Мало що може трапитися, а так завжди “запаска” буде в мами Романа.
До появи дитинки вона не часто до нас заглядала. Але як тільки на світ з’явився Златанчик, її ніби “маслом” до нас дорогу помастили.
Заходить, не стукає навіть.
Спершу я не зважала, бо більше дитинкою була зайнята.
Якось я не встигала і попросила Ольгу Василівну приготувати нам щось на вечерю, але вона сказала, що на чужій кухні ґаздувати не збирається.
Я це дуже добре запам’ятала. Мені було образливо. Син тоді капризував і хотів бути лише на моїх руках. Я з горем пополам зварила бульйон і ті макарони.
А недавно прийшла вона, вся така нафарбована, щаслива. Я якраз малого на обідній сон вкладала.
Свекруха залишилася на кухні сама.
Десь через пів годинки я приходжу, а вона бутерброди з ковбасою, домашнім дорогим маслом і помідором наминає.
Я не знаю, як так вийшло. Ці слова самі з мене вирвались, бо зазвичай я мовчу в таких ситуаціях.
– Ви ж казали, що на чужій кухні не ґаздуєте! А чого тоді по нашому холодильнику лазите? Ви туди щось ложили?
Свекруха не доїла того бутерброду, вийшла з квартири.
А недавно вона Роману зізналася, що почала зустрічатись з якимось чоловіком. Якщо все в них буде серйозно, то прийдеться нам з Романом з’їхати з тої квартири, бо вони тут жити будуть.
Я навіть боюсь про це думати. Ми тут стільки грошей в ремонт вклали. І що тепер? Все це їй залишити і переїхати на орендовану?
Тепер шкодую, що за цей бутерброд і холодильник їй сказала.
Може, я її тим і розізлила…
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла