Я мати трьох діток. І думаю, що хто з них як за мною доглядатиме, той так і спадок отримає.
Та насправді не можу собі навіть уявити, що колись мої діти будуть боротися за спадок і, борони небо, перестануть спілкуватися.
Як можна рости в одній сім’ї, а потім не бажати бачити одне одного.
А в житті складається так часто інакше. Як рідко люди чинять за велінням душі й совісті, весь час скрізь спрага наживи.
Я росла в дитинстві переважно у своєї бабусі. Це мамина мама. Коли мені було 9 років, бабуся повністю злягла.
Я перейшла жити до батьків у квартиру. Це той самий будинок, але сусідній під’їзд. Бабусю треба було годувати тричі на день, купати, міняти постіль. Перевертати, давати ліки Хто доглядав такого лежачого, той знає яка це праця, скільки сил і терпіння треба.
Бабуся все розуміла. Як їй було важко! Скільки було туги, співчуття і суму в її очах.
Бабусю доглядали ми три роки.
Заповіт бабуся написала на маму ще задовго до того, як заслабла. Тому що вона так вирішила.
Мама має рідну сестру. Вона на той час жила в Харкові, а ми у Вінниці. За час, що бабуся лежала, вона жодного разу не зателефонувала. І звісно не приїжджала.
Приїхала попрощатися. Забрала, що змогла, забрати з речей.
І як виявилось, тітка дуже незадоволена, що бабуся все залишила мамі. А це дача, гараж та невелика квартира.
Особливо сестрі мами за дачу прикро, хоча навіщо вона їй? Садити вона начебто не любить, на землі працювати – теж.
Підсумок – сестри більше не спілкуються. Зовсім.
А хіба мама винна перед сестрою? Хіба вчинила нечесно?
У чоловіка ситуація у сім’ї вирішилася простіше. У його мами є сестра також. Так ось, коли бабуся чоловіка злягла, то вирішили спочатку, що сестри доглядатимуть по черзі. Тоді і дім бабусь поділять.
Будинок хотілося тітці чоловіка дуже. А ось доглядати маму вона змогла тиждень.
Коли бабусі чоловіка не стало, тітка пострибала-повимагала трохи. Та й заспокоїлася. Угода то вже була.
Хто правий у таких ситуаціях? Добре, звичайно, лишатися до кінця у силах, нікого не обтяжувати у старості ні з дітей, ні з онуків. Але ж по різному буває.
Тому я вже зараз кажу своїм дітям про те, що так буде чесно: отримає спадщину той, хто доглядатиме. Чи я не права?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.