Я мешкаю з ним уже 9 років. Одружені 5 років, нашій доньці незабаром виповнюється три роки. У нас все було добре — і все у нас було, включаючи власну квартиру, машину та улюблену роботу.
Сварилися з ним, але це завжди було по дрібниці. Я повністю була впевнена у своєму чоловікові, у своєму виборі.
Ми добре дружили з однією сім’єю. Така сама сім’я, як і ми… Я працювала з її чоловіком, вона з моїм. До того ж дружина мого колеги була хрещеною матір’ю доньки.
Жодне свято не проходило без них. Вони завжди нас кликали на сімейні заходи, та й ми їх також. Я завжди вважала її своєю найкращою подругою, опорою та підтримкою. Як я помилялася…
Кілька місяців тому її чоловік розповів мені про те, що він застукав мого чоловіка з його дружиною за поцілунком! Природно, мені не хотілося в це вірити, і я пішла до чоловіка, щоб прямо все запитати.
«Так. Таке було по п’яні. Пробач мені, будь ласка…”
Вибачила. На свою голову…
Через 4 місяці чоловік моєї «найкращої» подруги влаштував справжній скандал! Через те, що його дружина ходить до з мого чоловіка у нас під носом… Я не вірила в це, але стала на бік свого колеги.
Після цього мій чоловік пішов із дому «подумати»… Я набрала подругу і поговорила з нею:
“Це правда…”
Наступного місяця я ніби побувала в іншому світі. Мене розпирала злість, адже я люблю свого чоловіка. Він поїхав жити до друга, а потім заявився зі словами:
«Я все вирішив. Я хочу зберегти сім’ю і порвав із нею всі зв’язки». Я вибачила його.
Він збрехав. Зараз я живу і важко від власної недуги — адже я не можу його покинути. Я його дуже люблю, от що робити?
