Я, напевно, не люблю свого чоловіка. А він не любить мене. У нас діти виросли, 32 роки ми разом. Живемо за звичкою, і у мене постійні думки про розлучення.
Ми давно вже не фліртуємо, не помічаємо одне В одному чогось нового, красивого, від чого б сяяли очі.
Він взагалі мене не чіпає, живе своїм життям, а мені так хочеться уваги, чоловічого плеча, просто поговорити хоч про щось, а він не хоче спілкуватися зі мною. Він не розуміє того, що мене такі відносини не влаштовують. Так, ми разом з того часу, коли мені було 15, а йому 18. Ну і що з того? Кохання і яскравих почуттів хочеться і зараз. Я кажу Віті, що для мене головне – підтримка і увага, духовний зв’язок, а він сміється і все перетворює в жарти.
Може не варто нам вже жити разом? У нас є, в принципі, куди роз’їхатися. Раніше мені здавалося, що це любов на все життя, а зараз я так не думаю. Хочу розлучення, і боюся змінювати щось, адже вік все таки.
Що таке любов? І взагалі чи є вона? Може, на нас ще чекають відносини, у яких нам обом буде краще?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
