В нас єдина дочка, тому коли вона вийшла заміж, ми без роздумів з чоловіком подарували їй квартиру.

Так, вона однокімнатна і знаходиться в районному центрі, не в області, але в наш час і це дуже добрий старт для молодої сім’ї.

Ми навіть мою маму до себе в двійку забрали раніше, щоб зробити ремонт для молодих.

На весілля свати все наголошували, що коли діти надумають збільшувати житлоплощу, то вони обов’язково докладуться фінансово. Я ж їм вірила, і до останнього надіялася, що так станеться.

В однокімнатній квартирі з’явився наш онук. Я ще нічого не казала. Ну мало що, не мають ще потрібної суми свати.

Ми ж як обговорювали, що діти цю продають, докладають суму сватів, і купляють більшу.

Потім у зятя виникли деякі проблеми з роботою. Декілька місяців він не працював, потім щось знайшов, але платили копійки.

А тут ще й дочка повідомила, що чекає другу дитину.

Нам нічого з чоловіком не залишалося, як допомагати дітям.

Другою народилася дівчинка. Я і підгузки купляла і розпашонки і іграшки.

Зять все більше і більше жалівся, що роботи в місті нормальної нема.

І ось одного дня дочка прийшла з дітьми до нас і повідомила, що вони цю квартиру будуть продавати і переїжджають жити в столицю. Там в зятя кум жив і працював, в нього свій бізнес, ось той і надіявся, що його кудись пристроїть.

Але я на це не погодилася. До того ж, свати жодним словом не обмовилися, що допоможуть грошима. Та й квартири в Києві дуже дорогі.

Продати можна хоч сьогодні, а ось купити, ще й в столиці, треба добре на ногах стояти.

Я сказала дочці, що квартиру продати не дозволю, вона ж по документах ще на бабусі числиться.

Молоді вирішили на мене образитися.

Читайте також: В нас є вільна квартира, яка дісталася чоловіку від батьків. Вже давно було обговорено, хто перший з дівчат заміж вискакує, того й дах над головою. Другій же дочці ми свою віддаємо. Але після того, як Оксана розписалася, чоловік змінив свою думку. Він каже, що це місія зятя, що він сам має про це подбати. В неділю, і ми і свати, були в дітей в гостях. В Оксани був день народження. Після її “тосту” мені хотілося з тою хлібопічкою провалитися крізь землю

Сваха подзвонила і сказала, що я не маю серця, раз єдиній дитині допомогти не хочу.

Але ж я вже допомогла, а вони що для сина зробили? Скільки грошей йому дали?

Не хотіла плітки з хати виносити, але на хрестини онучки вони подарували тисячу гривень і десяток підгузок. Я ж на коляску з дідом розщедрилася.

Неприємно мені, дуже неприємно!

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua