iBilingua

Я не хочу кожні вихідні готувати столи для родичів чоловіка. По-перше, це важко, а по-друге – дорого. Єдине, з чим вони до нас приходять, так це з “цукерками-смоктунцями” для бабусі. Якось я додумалася перед тим “втекти” з дому. Так свекруха коли мене “розкусила”, заставляла наперед всі салити і гаряче готувати. Але і це ще байка, в порівнянні з весіллям і нашою першою шлюбною ніччю.

Після того, як ми з Іваном стали на рушничок щастя, я переїхала жити до нього. З нами в будинку жили, ще мама і бабуся Івана.

І все б нічого, та свою першу шлюбну ніч ми провели на дивані, адже кімнату і “ложе”, яке підготував для мене коханий, зайняла його двоюрідна сестра з сином.

Чомусь сестра вирішила, що хоче залишитись спати в нас, і поки ми метушилися у ванній, вона швиденько вклала спати свого сина і сама заснула біля нього. Вже тоді я зрозуміла, що з цими родичами буде “весело”.

Сестру звати Олена, вона живе недалеко від нашого будинку. Мама Олени рідна сестра моєї свекрухи. Ох і часті гості вони у нашому будинку.

Навіть і не пам’ятаю вихідних, коли б вони не були у нас.

На початку я не розуміла, що коїться і яка причина їхнього приходу. Згодом мені свекруха пояснила, що вони так підтримують родинний зв’язок.

Я все розумію, з родиною потрібно спілкуватись, бачитись але чому ці зустрічі повинні відбуватись лише в нас, адже ми ніколи за пустим столом не сидимо, це постійні затрати іноді складається таке враження, що вони приходять до нас, аби файно поїсти.

Могли б із собою щось принести, та вони видно не дуже щедрі, принесуть бабі цукерків смоктунців і на тому все… До них в гості ми ходимо лише по великих святах і то лише коли нас запросять.

Я навіть пробувала на вихідні тікати з дому, та свекруха наперед заставляє мене наготувати, щоб вона мала чим приймати гостей.

Читайте також: Кожного вечора мої сусіди збираються під хатою на лавочці. Їхні галаси чути аж до мене. Там діти можуть таке “видати”, що голова йде обертом. Та річ в тім, що я побожна жіночка, і мені неприємно все це чути. Не раз я звертала їм увагу, та вони сміють і до мене рота роззявляти. Кажуть, що не бачать в цьому нічого поганого і для їхньої сім’ї це норма. Одного разу я не стрималася і до священики пішла. Я ж не знала, що це їх родич

Порадьте мені, люди добрі, як відкараскатись від надокучливих родичів? Бо дуже хвилююсь, як скажу це на пряму, то може зачинитись “буря” і я зіпсую стосунки зі свекрухою. Та й самому чоловіку до вподоби такі родинні посиденьки, як би ми через це не посварились.

Але чи маю право я, як невістка, керувати їхніми “традиціями”?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!