Я не хочу визнавати свою онучку, і вважаю, що маю на це право. Мій син з Христиною в шлюб не вступав. Як вони там домовились про аліменти, це їх особиста справа. Ігорю легше, він переїхав в інше місто, де Христя його не дістане. А ось я у неї і її мами “під рукою”. І на диво, де б я не пішла, всюди вони. В супермаркет піду – вони там, в парку гуляю – на них натраплю. А ті ж, спокійно мене не оминуть. Все щось буркнуть

Моєму сину 25 років. З Христиною він знайомий ще зі школи. Вони не особливо дружили, але, оскільки жили в одному дворі, нормально спілкувалися.

Після школи їх шляхи взагалі розійшлися, адже Ігор поїхав до іншого міста вчитися. Однак згодом їх знову звела доля, і вони почали зустрічатися.

Я ніколи не втручалася у особисте життя сина. Однак, коли побачила в соцмережі світлину сина, ледь не впала. Він ніжно тримав Христину за руку! Я його спитала, чи зустрічаються вони, але він відмахнувся. Я зрозуміла, що це проста інтрижка, нічого серйозного!

Буквально через місяць після цієї розмови до мене зателефонувала мама Христини і сказала, що нам треба терміново поговорити. Бо бачите, Христя при надії.

Я відмовилася зустрічатися та розмовляти. Ну який сенс? Синові на той момент було 24 роки, він доросла людина, а не 16-річний підліток, за якого потрібно нести відповідальність. Я вважаю, що діти можуть без нас розібратися і вирішити, як тепер жити дальше.

Коли я запитала сина, що він робити збирається, той відповів, що не впевнений у тому, що це від нього. Та й про весілля не могло бути й мови, оскільки Христину він не любить і не хоче з нею будувати майбутнє. Христя змирилася з таким рішенням мого сина.

Після виписки Христина зробила якийсь тест та довела, що дитина від Ігоря. Він погодився платити аліменти, але брати участь у житті малечі йому зовсім не хотілося і не хочеться. Ірина не наполягає та не змушує сина змінювати рішення, адже сама не горить бажанням виходити заміж.

Звичайно, мій син також має брати якусь участь у житті дитинки, я це не заперечую, але ж і змішувати його я не можу.

Христина сама зробила свій вибір. Ігор їй одразу сказав, що одружуватися та виховувати цю дитину він не збирається. Її ніхто не обманював. Саме тому я вважаю, що їй нема на що ображатися. Однак вона не дає мені спокою, як і її матуся!

Мій син зараз мешкає в іншому місті. Він живе з жінкою, з якою збирається створити сім’ю. Про дитину вона знає, але це її зовсім не бентежить.

Читайте також: Діти одразу сказали, що одружуватися через дитину не будуть, оскільки почуттів немає. Я підтримала таке рішення і пообіцяла допомагати. І якщо мій чоловік про статус дідуся нічого не мав проти, то тато Ярини розлютився не на жарт, і навіть сказав, щоб ми забирали його дочку до себе. Чутки по під’їзду розлетілись вмить. Лише ліниві не обговорювали, як найкращі друзі стали ворогами

До Ігоря Христина особливо не чіпляється, а ось до мене…! Вона просто проходу мені не дає і всіляко нагадує про дитину.

Я не відчуваю жодних почуттів до цієї дитини. Хіба вони можуть змусити мене полюбити внучку? Ні звичайно! Мені взагалі не цікаво, як там у неї справи. Для мене це чужа дитина, до якої я абсолютно байдужа.

Ось скажіть мені, чи зобов’язана я брати участь у житті онуки проти своєї волі? Та й взагалі, чи винна я в чомусь?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua