iBilingua

Скоро буде вісім місяців, як мій син Василь розлучився з Діаною. Я всю зиму себе погано почувала. Як не одне підчеплю, то інше. Тому так вийшло, що довгий час я онучки Мартусі не бачила.

А тут нарешті випала така можливість. Я зателефонувала Діані та домовила про зустріч. Вона спочатку з неохотою говорила, а потім таки дозволила зустрітися.

Моїй онучці вже 8 років. Я дуже її люблю і намагаюся підтримувати з Мартою зв’язок, незважаючи на те, що батьки її розлучені. Поки син з невісткою жили разом, я приходила майже кожен день і няньчилась з Мартусею.

Я ніколи не шкодувала на онучку грошей і завжди дарувала дорогі подарунки. Кілька разів навіть на море в Одесу з нею їздила, поки батьки працювали.

Тож мене не назвеш поганою бабусею. Тим більше, я не винна в тому, що мій син вирішив розлучитися. Просто стосунки з дружиною зійшли нанівець і він полюбив іншу жінку.

Так у житті трапляється. Деякі жінки знають, що їх чоловіки ходять наліво та обирають позицію страуса. Проте Діанка й думати про це не хотіла – вона того ж вечора з’їхала від Василя і почала життя з чистого аркуша.

Двокімнатну квартиру Василь залишив дружині. Однак Діана все одно продала нерухомість і купила в іншому районі, щоб рідше перетинатися з моїм сином.

Я дуже за них хвилювалася. Я розуміла, що невістці одній буде дуже важко. Та й Марті не позаздриш. Довелося школу міняти, наново адаптуватись. Вона сама цілий день удома сидить, адже Діана працює допізна.

Говорив син, що колишня дружина хоче найняти няньку. Тобто від моєї допомоги вона взагалі відмовилася.

Читайте також: Ліля не рідна дочка Віталика, але незважаючи ні на що, він вкладав у неї всю свою душу, про гроші я вже й мовчу. І це в той час, коли рідний батько зустрічався з Лілею, але жодного разу навіть сто гривень їй не дав. Розуміючи всю ситуацію, я вирішила підтримати свого чоловіка, і не з’явлюся на весіллі дочки. Час ще є. Дай Бог, щоб вона одумалася

Діана мала на мене образу, я це відчула відразу. Але я з невісткою не сварилася і не збиралася псувати стосунки. Я ж бабусею не перестала бути, тому хотіла й надалі спілкуватися з Мартою.

Однак Діані це не дуже подобалося. Та й вона думала, що я якось заважатиму її особистому життю.

Вона зі мною навіть розмовляти не хотіла. Вручила внучку та сказала, о котрій годині привести додому. Ну прямо перед носом двері зачинила! Ми з Мартою пройшлися магазинами, накупили обновок, покаталися на атракціонах і сходили до кафе.

Загалом онука була щаслива. Я її привела додому, думала, Діана мене хоч в квартиру запросить. Я вже собі на уявляла, як сиджу з нею за кавою. Та цього не сталося.

Я в подиві. Я була впевнена, що ми душевно посидимо та з’ясуємо стосунки, адже ця напружена атмосфера мені геть не до вподоби. Мені просто до сліз прикро.

Хіба я заслужила на такий прийом? Невже так важко  було в квартиру на пів години запросити? Не чекала такого я від колишньої невістки.

А що ви скажете з цього приводу?

Чи я хочу багато?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua