Коли увімкнули опалення, свекор зателефонував Назару і запропонував нам помінятися квартирами. Я в той час була при надії другою дитинкою, а жити в однокімнатній квартирі нам і справді було тісно.
Ця квартира дісталась мені від бабусі по батьковій ліній. Ми зробили ремонт, змінили сантехніку і жили собі спокійно. Батьки ж Назара живуть на сусідній від нас вулиці у просторій двійці, ще й вікна з однієї кімнати виходять на озеро.
Ми відразу ж сіли і все обговорили, щоб потім не було ні в кого претензій.
Зійшлись ми на тому, що по документах все залишається, як було, ми просто міняємо місцями.
Свекрам менше платити за комунальні, а нам легше, бо є де і ліжечко дитині поставити.
На тому й зійшлися.
Чоловік все організував, ми навіть деякі меблі перевезли.
З цього часу минуло вже майже два роки.
Я сиджу дома з двома дітьми, чоловік працює, щоб нас забезпечити.
І все б було добре, та пів року тому не стало моєї свекрухи. Все сталося дуже швидко, ми ледь оговтались від цієї втрати.
Свекор не звик бути один. Особливо йому важко було в перші місяці після втрати дружини. Вони дуже гарно жили і між ними відчувалось тепло до останнього подиху свекрухи.
Ось ми і запрошували свекра до нас, щоб тому не було самотньо.
Спершу він приходить декілька разів на тиждень, потім через день, а на даний час свекор в нас майже живе, йде в свою квартиру десь в годині 9 вечора, ночує, а зранку, я не встигаю й прокинутись, як він вже на кухні собі каву готує.
Я не висипаюсь, бо дитина ще маленька і інколи хотіла б трішки довше поспати, але Іван Федорович має від своєї, як він каже квартири, ключі, тому поводиться у нас, як в себе дома.
Також питання стоїть і в цьому, що він у нас харчується. Дома він собі готує лише якісь бутерброди.
На даний час продукти дорогі. Може хтось скаже, де четверо поїсть, там і п’ятий голодним не буде. Але таке твердження актуальне в тому випадку, коли людина забігає, ну раз в тиждень.
Зі свекром моїм все інакше. Іван Федорович в нас і каву п’є і об’їдає і плотно вечеряє. Буває й таке, що він собі в дитячій може прилягти.
Ну почувається людина, як в себе дома. Мене таке життя не влаштовує, але і повертатися в свою однокімнатну з двома дітьми я не хочу, там місця геть мало.
Ось скажіть мені, люди добрі, як акуратно пояснити людині, що мені це не подобається. Назар мій в цьому не бачить нічого поганого. Але чоловік мій весь день на роботі і їсти він не готує…
Двоє дітей і два дорослі чоловіки повністю на мені.
Довго я так не зможу… але що робити, поки не знаю!
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
