Я дуже кохав Уляну. Ми жили душа в душу, але лише чотири роки. В нас народився синочок, з яким я планував в майбутньому ходити на риболовлю, навчити майструвати все по дому і просто, бути з ним і обдаровувати його своєю любов’ю.
Це все зруйнувала моя дружина.
Я помічав, що Уляна змінилася. Вона часто виходила з дому без поважної причини, ніби як до подруги. І лише згодом вияснилось, що Уляна знайшла іншого чоловіка, ще й молодшого за неї на три роки.
Я до останнього надіявся, що Уляна одумається, заради нас, заради сина, але цього не сталося, ми розлучилися.
Я пообіцяв собі, що все зроблю заради сина. І я це робив, але Уляна завжди ставила мені палки в колеса.
Але і це було до пори до часу.
Десь два роки вона була з тим чоловіком, і розбіглися вони.
Після Уляна мала ще ухажорів, а в якийсь момент вона з тією справою зупинилася.
Я ж в той час зустрів свою Марічку.
Дівчина вона з села, але працювала і жила на орендованій квартирі в області.
Марічка моя медсестра і наймиліша дівчина на світі. Заміжня вона не була і діток не має.
В мене є своя квартира, хоч і однокімнатна, тому через декілька місяців таких зустрічань я попросив Марічку переїхати до мене.
Ось тут моя колишня і активізувалася.
Все щось їй потрібно було від мене. То кран потік, то дверцятка в шафі відлетіли. Я бігав то до неї то до сина.
Марічці це не подобалося, але я не міг інакше.
– Вона використовує тебе в своїх цілях! Невже ти цього не бачиш. З сином зустрічайся, я тільки за, але все інше – лишнє, – говорила мені Марічка. Але я бачив все по-іншому.
З Марічкою в нас планувалося скромне весілля, тому підготовка йшла повним ходом.
Але коли про це дізналася Уляна, то почала крутити біля мене хвостом. Залицяльників в неї не було, ось вона і вирішила “сином” повернути мене до себе. І ви знаєте, я був такий наївний, що ледь не зруйнував свої стосунки з Марічкою.
Ну якій жінці б таке сподобалося? Правильно – ніякій.
На Покрови в мами Марічки було храмове свято. Ми планували туди їхати разом, але з самого ранку мені зателефонувала Уляна і попросила приїхати до сина, бо в нього був жар, а вона записана на манікюр.
Я навіть не думав і почав збиратися до сина.
Але в цей час мені зателефонувала моя мама, вони з татом повинні були їхати в село разом з нами однією автівкою.
– Мам, Марічка поїде маршруткою, бо я потрібен сину.
Ось мама і вправила мені “сіру речовину” на місце.
– Ти вважаєш що твоя Уляна по важливій причині тебе викликає?
– Мам, це ж мій син. Я інакше не можу!
– Звісно, син і ти заради нього міняєш всі свої плани, а ось твоя Уляна не може перенести таку “важливу” процедуру – манікюр?
І тут до мене дійшло.
– Марічка твоя дуже хороша. Я не хочу, щоб ти її втратив!
В той день ми таки поїхали всі разом в село, а Уляні довелось перенести свій запис.
Я був наче зачарований і якби не настанови мами, не знаю, чим би це все могло закінчитись.
На даний час ми з Марічкою чоловік і дружина. Через декілька місяців вона подарує мені донечку.
Ні, я зустрічаюсь з сином, ми їздимо на риболовлю, але я живу своїм життям в якому є і син і моя Марічка, а не Уляниним.
Знаю не з чуток, що вона б з радістю хотіла все почати зі мною з початку, але вона сама винна. Своїми ж руками вона зруйнувала своє щастя…
А моє, дякувати Богу – поруч зі мною!
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
