Я не знаю, скільки заробляє мій чоловік, а він не знає, скільки заробляю я. Звичайно, приблизно ми здогадуємося, але виду не подаємо.
У нас роздільний бюджет, це зручно та нормально для двох дорослих самодостатніх людей, які вирішили бути разом.
Я не розумію, як можна перед кимось звітувати за свої витрати, навіть якщо це у шлюбі. Якщо це зароблені тобою гроші, то й витрачати їх можна на власний розсуд.
Наприклад, я знаю одну сім’ю, де дружина заробляє більше за чоловіка. Попри це він забирає всю її зарплату, оскільки є відповідальним за бюджет.
Видає він їй гроші строго на найнеобхідніше, про жодні кафе з подружками, салони краси не може бути й мови.
Волосся вона фарбує сама, купуючи в магазині далеко не найдорожчу та якісну фарбу. Для мене така ситуація неприйнятна та принизлива.
Незважаючи на окремі бюджети, я не знаю, що таке витрати на квартиру, техніку, машину — все оплачує чоловік. Продукти також завжди оплачує він, якщо ми разом йдемо в магазин.
М’ясо котам теж купує чоловік, бо за м’ясом треба йти на ринок, а я цю справу не люблю.
Він має залізний принцип, якщо ми йдемо по магазинах разом, за що завгодно: продукти, одяг, косметика — завжди платить він.
Звичайно, якщо я заходжу до магазину сама після роботи, то роблю покупки на свої гроші.
Звичайно, на такі великі покупки, як квартира або машина, ми скидаємося. Це нормально, тому що це велика спільна справа і поодинці такі речі складніше купити, ніж разом.
За відпочинок частіше платить чоловік, але буває, що я хочу зробити сюрприз і купую путівку кудись.
Я не можу сказати, що сиджу на шиї у чоловіка, я досить заробляю сама. Але з моїм чоловіком я почуваюся впевнено, розумію, що на нього можна покластися і вже точно з ним не пропадеш.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
