Я не знаю, як маю допомогти дочці. Оля перестала їсти. Вигляд у неї не здоровий. Всі мої спроби її розрадити вона відкидає. Більш того, дочка почала у всьому, що сталося, звинувачувати мене. Але ж кожна мама своїй дочці бажає лише найкращого, чому вона цього зрозуміти не може?
Ну що це за життя? Не знаю як так вийшло.
Ми з чоловіком Олегом маємо двох донечок: Зоряну і Олю. Намагалися двох дітей виховувати однаково, але щось пішло не так.
Зоряна росла активною дитиною, ходила на футбол, мала багато друзів, співала в хорі, була дуже побожною.
Вчилася потім в музичній, а згодом почала вести свій церковний хор. Вийшла заміж за священика і все в них чудово. Ну просто гордість родини.
А ось Оля чому стала іншою. Дівчинка мала не багато друзів. Не ходила на гуртки, тільки читала книжки і самостійно пробувала малювати.
Оля думала пов’язати життя з малюванням, але все-таки ми з Олегом міркували, що таким способом і на кусок хліба не заробиш. До кінця одинадцятого класу Оля і сама змінила свій вибір.
Неочікувано вона вирішує стати бухгалтером. Не знаю, що тоді сталося. Вже потім, в дорослому віці, ми дізналися, що над Олею насміхалися однолітки.
Можливо, воно все так і наклалося. Донька стала закритою, тихою, довго не могла завести стосунки.
Коли ж пішла на роботу то життя Олі виглядало, як безперервне коло робота – дім, дім – робота. І так безкінечно. Доця не ходила на вечірки, бо не мала з ким. Сиділа в хаті і читала.
Тоді я не витримала і вирішила її спровадити з дому в клуб, аби дитина розвіялася, та і може знайшла собі пару, все-таки, важко було дивитися, як донька живе без чоловіка, без звичайного жіночого щастя.
Десь на одній з вечірок Оля знайшла собі хлопця – Дениса.
Він був трохи нахабний, але зразу заполонив серце моєї доньки. Оля стала світилися від щастя. Дочка почала пізно приходити після роботи, але я була тільки і рада тому. В них все складалося добре, вже декілька місяців.
Але схоже, цьому щастю не судилося тривати довго.
Одного дня вже моя доросла донька Оля побачила свого першого хлопця Дениса з іншою, це стало для неї справжнім потрясінням.
Після цього донька почала майже не їсти, в неї появився дуже не здоровий вигляд, доця стала часто плакати, а на спроби з мого буку поговорити чи допомагати, тільки різко відповідала.
Звинувачувала, ніби це я винна, що хлопець з клубу, куди я відправила Олю, виявися негідником.
Але невже я винна в цьому? Як повернути жагу до життя моїй доньці?
Щоб ви робили в цій ситуації?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!