Я одразу дізналась, що Андрій одружений, має дітей, але це не перешкоджало нашому спілкуванню! Він мені подобався, бо розумів, давав поради, підтримував. А мені так цього не вистачало. Знала, що “краду” у когось щастя, але сама теж хотіла бути щасливою! А потім сталося так, що я поїхала у відрядження.
Ніколи не могла подумати, що буде ось так…
Ти казав, що інший, що не зробиш нічого поганого, що побачу, які то інші бувають чоловіки. Так! Побачила! І ще гірше ти зробив, ніж попередній.
Просто, так просто викинув мене на смітник, прикрив брудною ганчіркою і поїхав далі.
Не можу зрозуміти, а де ж ділись твої почуття, такі ніжні слова про почуття, про “близьку, рідну людину”. Де це все? Ти так легко зміг забути про мене.
Це в тебе був такий план щодо мене – вкотре самоствердитися, який ти бажаний чоловік, і будь – яка жінка буде твоєю.
Радій – тобі це вдалося, але питання: “Як тобі з цим живеться?”
Відповідь ти вже дав: “Так, дякую. Все ок”.
Відповідь змістовна, багато нею сказано…
Зрозуміла, що ніколи і нічого до мене ти не відчував. Використав і викинув, як непотріб.
Але нічого, якось переживу -“загартована”. А от як тобі з цим жити. І то регулярно в тебе таке, я вже не сумніваюся.
Мені шкода твою дружину!
І на майбутнє – знай! Дивна в тебе любов до твоїх жінок.
Я б це назвала по-іншому, але промовчу.
Навчися спочатку любити себе, а потім, може, ти зможеш полюбити інших…”
Цей лист адресований тому, який кинув мене, без жодних пояснень. На телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає.
Мені скоро буде 30 років, а долі нема! Так і шукаю все своє життя того єдиного, а попадаються, як не “мамині синочки”, то “альфонси”, одружені, які все життя обманюють своїх жінок!
Що ж маю робити, де знайти того єдиного? Того, який на все життя!
Мене звати Оля, я успішна, маю свій маленький бізнес, усього досягла сама (автівка, дім, робота…), а от кохання нема!
З Андрієм я познайомилась два місяці тому, стосунки розгортались душе швидко, зустрічі, розмови. Я дізналась, що одружений, має дітей, але це не перешкоджало нашому спілкуванню! Він мені подобався, бо розумів, давав поради, підтримував.
А мені так цього не вистачає. Знала, що “краду” у когось щастя, але сама теж хотіла бути щасливою! І що ж сталося: я поїхала у відрядження по роботі на тиждень, напередодні ми з Андрієм ще зустрілись, була неймовірна ніч і все… Більше нічого… Ось так і живу у здогадках.
Чому чоловіки бувають такі?
Автор – Наталя Г.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
