Я заміжня вдруге, від першого шлюбу є дочка Олеся, яка якось відразу не порозумілася з вітчимом. Я думаю, справа навіть не в ньому, просто дівчинка дуже любить свого батька і не могла мені пробачити, що я полюбила іншого.
Коли ми з другим чоловіком стали жити разом, Олеся поводилася дуже погано, грубила, тікала з дому і в результаті переїхала до свого батька, хоча умови у нього були набагато гірші, ніж у нас. Згодом дочка на мене перестала злитися, вона закінчила вуз, влаштувалася на роботу, познайомилася з хлопцем і стала жити самостійним життям.
Зараз вони збираються одружитися. Хлопчик іногородній, вчиться в університеті, підробляє, щоб оплатити орендовану квартиру. Зрозуміло, що грошей на весілля у них немає (на тата нашого розраховувати не доводиться), але я побачила по обличчю моєї дочки, як їй хочеться хоча б скромне святкування.
Я пообіцяла, що їй допоможу фінансово. Дістала грошей з відкладених на “чорний день”. Разом з донькою знайшли фотографа, купили сукню, орендували миле кафе і замовили банкет на 25 чоловік. Вклалися в суму трохи більше 70 тисяч.
Для нас це не такі значні гроші – обидва непогано заробляємо. Але чоловік несподівано встав на диби. Аргументував тим, що Олеся його ніколи не любила і за людину не вважала, і допомагати їй він не має наміру. Ніякі мої пояснення слухати не став, вже кілька днів зі мною не розмовляє. Боляче від черствості мого чоловіка – адже я свого часу зруйнувала через нього сім’ю, заподіявши своїй дівчинці біль, а він цього, виявляється, не цінує і не розуміє. Дуже прикро.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
