Своїй сестрі я сьогодні повідомила про те, щоб вона більше не розраховувала на мою підтримку!
Мою сестру звати Інна, різниця між нами в три роки. Був такий період в нашому житті, коли батьки заставляли мене її няньчити. Вже тоді було видно, яка велика різниця в характері між нами.
В моєму серці завжди була присутня доброта, я останнє віддам, аби та не плакала, а ось Інна постійно робила все на перекір, капризувала і вимагала до себе увагу.
Та на сьогоднішній день ми вже дорослі люди. В мене своя сім’я, чоловік і син Павлик. Інна розійшлась з першим чоловіком, і вже через пів року створила нові стосунки.
Внуками вона батьків радувати не хоче, ведуть вони з чоловіком весело життя, постійні вечоринки, подорожі…
Часто їм на всі забаганки не вистачає грошей, то в мене займуть, то в батька вона попросить, пізніше частину вони віддають, а через трошки історія знову повторюється.
Впливу ні я, ні батьки, на цю ситуацію не мають, це її життя і тільки їй за нього нести відповідальність.
Коли Інна приїжджає до мене погостювати, я їй часто довіряю поняньчитись з Павликом. Десь глибоко закрадається думка, а можливо він і надихне її на свого малюка?
Так було і того дня, я поїхала по справах на цілий день, а Інна мала завести Павлика у садок, а потім і забрати його звідти. Та коли мені зателефонувала вихователька, я мало не зомліла.
Інна вже як годину мала забрати сина із садка, та не зробила цього. А ввечері прийшла, якби нічого і не сталось.
Я сильно розсердилася, наговорила сестрі купу різного, сказала, щоб та більше ногою не переступала поріг мого будинку і вигнала її, хоч на дворі вже було досить темно.
В цей момент мною керував страх за свою дитину і злість, яку я не змогла вчасно приборкати.
Тепер Інна не бере від мене телефон. Ми вже майже пів року, як не спілкуємось. Ця ситуація мене пригнічує, якось неприємно так поводитись з рідною тобі людиною.
Мабуть, мені першій слід зробити крок до примирення, та я не знаю, чи правильне це рішення…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла