Я з маленького райцентру сама. Але в школі вчилася дуже добре, сама вступила до університету в обласному центрі. Вже на передостанньому курсі підробляла перекладачем з англійської і перекладачем.
І ось коли закінчила університет, влаштувалася спочатку на одну роботу, але там платили не багато, а потім якось в інтернеті розмістила об’яву, що я репетитор. Попрацювала в одній родині, потім в іншій, а потім потрапила в родину Ігоря й Олесі. У них хлопчик Андрій в 4 класі школи з поглибленим вивченням англійської, тому йому треба додатково займатися. Мені з ним легко працювалося, швидко зявилися результати, батьки були задоволені і добре мені платили, я навіть відпочивати літала в Туреччину і Домінікану.
Я одразу бачила, що у них в родині немає щастя між чоловіком і дружиною, що кожен з них живе своїм окремим життям, навіть вихідні і свята вони проводять нарізно, їдуть в різні місця, майже не розмовляють одне з одним…
***
Минуло два роки моєї роботи в цій родині. І ось тепер я при надії від Ігоря… Людоньки, можете закидати мене камінням, але я так кохаю його, більше за життя!.. Ми такі щасливі, коли буваємо разом! Ігор наче ожив, аж помолодшав. А йому вже 47 років, він не рано одружився.
Не знаю, як там далі буде. Звістка про мій стан коханого ощасливила, він зняв мені окрему квартиру в хорошому районі, опікує мене. Не обіцяє поки що нічого, але каже, що дитину на нього запишемо, він нас не покине, а там час покаже…
Думаю, що якщо це моя доля і щастя – то Небо сприятиме нам і ми будемо разом… Ну а якщо ні – я з усим і сама справлюся, дам малюкові все необхідне, адже це дитя від мого коханого чоловіка, якого я завжди чекатиму.
Спеціально для видання ibilingua.com
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
