Я не думала, що мене хтось так здивує. Але цей “екземпляр” таки знайшовся. Хай йому грець.
Після десяти років роботи з обслуговування клієнтів не дивно, якщо я скажу: я в тому житті бачила все. Та нещодавно виявилося, що людській нахабності дійсно немає меж.
Мені тридцять два роки, заміжня і виховуємо з чоловіком семирічну донечку. Я працюю в банку, займаюся страхуванням. Завдяки своїй роботі я нещодавно познайомилася з дуже хорошою сімейною парою.
Я вперше зустріла Ангеліну Петрівну кілька місяців тому. Дуже гарна, добра і мила жіночка. Пізніше вона приїхала до мене з чоловіком, і зміни були помітні: живіт жінки гарно округлився, сяяв, і виглядало, що вона дуже щаслива.
Чоловік, як швидко виявилося, розумний і красивий, дивився на мене великими і круглими очима. Звичайно, за стільки років я звикла, що клієнти витріщаються на мене, мене це зовсім не турбує.
Однак цей чоловік вирішив не здаватися, адже наступного разу, коли він забіг під якимось приводом, він ефектно згаяв час.
Він поставив близько тисячі запитань, а потім раптом заявив.
– Хіба це нормально підпускати до клієнтів таку неземну красу? Це ж заплутує всі думки, і можна підписати будь-які документи, які ви підсунете.
А потім він нахилившись наді мною, спитав, чи не проти я з ним сходити на каву? Коли я впевнено сказала “ні”, здивована тим, що почула, він захотів отримати мій номер телефону, щоб він міг мені зателефонувати.
– Якщо у вас виникнуть будь-які запитання щодо страховки, телефонуйте в будь-який час. Гаряча лінія у вільному доступі.
І ось в моїй голові вже який день крутиться запитання: що думає цей чоловік? На що він розраховував?
Невже є такі “дівчата”, які ведуться на багатеньких чоловіків? Невже гаманець має таку силу? Невже… Невже… Невже…
Питань більше ніж відповідей.
Якщо вийде так, що я побачу його знову і десь на вулиці, я не буду мовчати. Просто в банку я не хотіла влаштовувати цирк, бо це все-таки клієнт.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
