Я прокинулась ні світ ні зоря. Приготувала сніданок дочці, собі, і вже, як два місяці, непрацюючому чоловіку і погукала всіх до столу. Юра з’явився на порозі кухні тримаючись за голову. – Щось мені сьогодні погано. – Я дала йому ліки і попрямувала з дочкою до автівки. А ввечері мене очікував сюрприз. – І що ти після цього за жінка? Кинути чоловіка в такому стані, – говорила мені Олена Павлівна, тримаючи за руку сина
Я прокинулася, як зазвичай, о 6.30 ранку. Приготувала сніданок і підготувала все до виходу на роботу. Розбудила доньку і покликала чоловіка до сніданку.
Юра прийшов на мій поклик з втомленим виглядом. Чергову ніч він просидів біля комп’ютера, підкоряючи ігрові простори інтернету. Так тривало вже 2 роки. Після сніданку він поскаржився, що у нього температура 37.
Я важко зітхнула, поспівчувавши коханому, і запропонувала йому жарознижувальну таблетку. Юра прийняв ліки, сумніваючись, що вони йому допоможуть.
Того дня я порадила чоловікові проспатися і приступити до пошуку роботи. Я вже давно переконувала чоловіка, що робота несе собою не тільки фінансовий інтерес, а й відповідальність перед роботодавцем. А відповідальність – це відмінні ліки від усіх хвороб і температурних станів.
Я поквапила дочку до виходу, одягла своє пальто і відкрила вхідні двері. Переступаючи поріг, я почула від чоловіка докір, що ніби мені немає діла до хворої людини.
Від подиву я закотила очі і, в передчутті чергового “цікавого дня”, подумки перегорнула в голові сценарій цього дня…
Провівши дочку в школу, я пришвидшила крок. В черговий раз я спізнювалася на роботу. День минув за звичайною схемою: протягом робочого дня Юра телефонував мені і розповідав, як у нього болить голова, як йому погано і що про нього нікому подбати.
Увечері мене чекав “сюрприз”. Доглядати за 35-річним хворим сином приїхала моя свекруха – Олена Павлівна.
Побачивши цю картину, я, не роздягаючи дочку, розвернулася на порозі і поїхала до мами. Я вирішила, що без мене чоловікові буде набагато краще. Мама краще про нього подбає.
– І як тільки можна було залишити мого Юрчика з такою температурою. Невдячна! – почула я на виході.
Ну, нехай так…
Фото ілюстративне – wiesz.io
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
