Я розумію, що Єві наше розлучення з батьком далося дуже важко. Я навіть не хотіла ніяких нових стосунків, та коли познайомилась з Євгеном, зрозуміла, він та людина, за якою я піду на край світу. Майже так все і сталося. Ми жили в різних містах, тому забравши документи Єви зі школи, ми переїхали в Черкаси. Там все і почалося. Ось тепер думаю, чи це перехідний вік такий, чи все ж я десь свого часу упустила.
З Вадимом ми розлучилися, коли Єві було одинадцять. Два роки я була одна, сама виховувала дочку, дбала про неї, займалася роботою. Ну а потім зустріла чоловіка, Євген з іншого міста. Він запропонував мені стати його дружиною, я не стала відмовлятися, він дуже хороша людина. За круглим столом вирішили, що ми з дочкою переїжджаємо до нього.
У Єви в нашому місті було дуже багато друзів. Але я думала, що і в новому вона знайде собі, це ж не проблема, дівчинка вона в мене комунікабельна. Але як тільки вона пішла в нову школу, все пішло шкереберть. Діти її не приймали, ще й сміялися з того, що Єва високого зросту. Благо, Єва може за себе постояти. В результаті глузування припинилися.
З життєрадісної, повної енергії дитини дочка перетворилася в зажату дівчинку. Цілими днями сидить біля комп’ютера, спілкується з кимось. Йде в школу, потім відразу додому і знову за комп’ютер. Я питала, в чому справа, а Єва мені відповіла, що друзі справжні у неї тільки в інтернеті. У реальному житті вона їх знайти не може.
Але ж це не нормально, що дитина так живе. Зверталася до вчителів. Так вони мені розповіли, що зараз всі діти такі – тільки в телефонах і планшетах сидять.
Таке покоління. Як на мене, це не нормально. Я не знаю, як витягти доньку з цього “світу”
Може ви мені щось порадите? Як повернути ту колишню Єву, у якої було багато друзів, і вони часто гулял разом на вулиці?
Як ваші діти зараз проводять вільний час?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
