Батько недавно одружився вдруге і після цього став віддалятися. Тепер же він зовсім викреслив мене і внучку зі свого життя. Дійсно, навіщо ми йому, якщо у нього тепер нова сім’я? А у мене крім нього і дитини нікого немає.
Мама пішла з життя, коли я тільки закінчила школу. Я їхала в інше місто вчитися, але намагалася якомога частіше бувати вдома, тому що батька сильно підкосила ця втрата. Всі свята ми відзначали разом, на канікули я приїжджала додому, щоб йому не було самотньо.
Я розуміла, що йому важко, тому намагалася максимально відволікти його від сумних думок. Ми разом їздили на дачу, ходили на риболовлю.
Коли я вийшла заміж, тато наполіг, щоб ми з сім’єю переїхали до нього. Говорив, що йому так буде спокійніше, ніж ми будемо по різних квартирах орендованих кочувати. А вже коли народилася внучка, він взагалі був на сьомому небі від щастя.
З чоловіком Денисом у мене стосунки зіпсувалися остаточно приблизно через рік після народження дочки. Він наполягав на переїзді, а я не розуміла, навіщо їхати в якусь невідомість, віддавати гроші, яких і так мало, чужим людям, хоча ми прекрасно вживаємося з батьком.
Тато у наше життя не втручався, не висловлював, дуже допомагав з дитиною. У чому були претензії Дениса – він не відчував себе мужиком в сім’ї. Складно, напевно, відчути себе лицарем, коли лежиш на дивані і отримуєш прожитковий мінімум, а є пенсіонер, який працює, займається спортом і добре заробляє.
В наші з чоловіком з’ясування стосунків тато не влазив жодного разу. Максимум внучку забере погуляти, щоб ми її свої криками не лякали. Навіть під час розлучення не ліз з моралями або втішаннями. Тільки пообіцяв, що прорвемося.
Після мого розлучення з Денисом пройшов десь рік, дочка вже ходила в садок, ми з батьком на роботу.
Раптово у тата погіршується самопочуття, його по швидкій відвезли в лікарню, де він і зустрівся з Мариною.
Вона працює медсестрою, теж без чоловіка, є дорослий син, онуки. У них закрутилося все дуже дуже швидко.
Я була тільки за, мені Марина сподобалася. Хоча спілкувалися ми з нею всього кілька разів, але вона справляла тільки позитивне враження.
Тато на очах помолодшав. Почав ходити на побачення, оновив гардероб, очі знову загорілися. Через півроку приблизно він переїхав до неї.
Ми з дочкою залишилися в татовій квартирі, було досить незвично без нього, але я все одно була за нього щиро рада.
Прожили вони ще десь пів року разом і вирішили розписатися. Мені прийшло офіційне запрошення на одруження. Звичайно, я туди пішла.
Сім’я Марини мене зустріла досить прохолодно, хоча я намагалася бути доброзичливою. Пробувала спілкуватися з її сином і невісткою, але вони відповідали односкладово і якось неохоче. Я вирішила не нав’язуватися, хіба мало що у них сталося.
Саме весілля пройшло чудово. Лунали гарні промови, випуск голубів, татові шалено пасував костюм. Я навіть не могла стримати сліз, настільки все було пронизливо. Особливо багато часу він мені приділити не міг, але воно й зрозуміло, на весіллі були ще люди, крім мене. Я вручила молодятам подарунок, побажала всього найкращого і пішла, бо дочка вже втомилася і вередувала.
А ось після цього весілля все пішло якось криво. У батька раптово стало не вистачати часу, щоб зі мною зустрітися, все справи-турботи.
Потім в соцмережах його дружини я бачу фотографії, що вони дуже мило сходили на шашлики, але тільки з її родичами. Мене ніхто не кликав. Така ситуація повторювалася ні раз і не два. Було дуже неприємно.
До мене в гості тато заїхав всього кілька раз, а й те, щоб забрати дещо з квартири. Посидів заради пристойності, трохи повозився з онукою, яка по дідові дуже скучила, забрав, що хотів, і пішов.
На мій день народження він не приїхав, бо ніколи, на внучкині хрестини не приїхав, тому що з дружиною поїхав кудись відпочивати. Взагалі дзвонила-писала і намагалася зустрітися тільки я, таке відчуття було, що йому це зовсім не треба.
Нещодавно я дзвонила батькові, а трубку взяла Марина. Вона сказала, що тато спить і запитала, чи не втомилася я заважати батькові жити. Нібито він на мене і так все життя поклав, а я йому досі нав’язуюся. Як можна нав’язуватися рідному батьку?
Марина попросила мене проявити розуміння і перестати надзвонювати татові. Якщо він захоче, він сам зателефонує і приїде, а мені варто дати йому свободу. Мовляв, він мені квартиру з дачею залишив, отже свою свободу викупив.
Мене вся ця розмова дуже засмутила, але я вирішила, що перш, ніж робити висновки, потрібно поговорити з татом. Поговорила. Він мені приблизно те ж саме сказав, що і його дружина. Нібито він все для мене зробив, тепер хоче пожити для себе. Переоформляти на мене нічого не буде, мало, як життя повернеться, але все одно спадщина мені дістанеться.
Я сиділа, слухала і просто випадала в осад. Думала, що ми сім’я, а виявилося, що я заважаю власному батьку. Боляче, прикро.
Більше я тату не дзвоню, як і він мені. Судячи з соцмереж, все у нього чудово – пікніки, прогулянки з онуками Марини, подорожі…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
