fbpx

Я себе заспокоювала, мовляв Роман просто розслабляється так після роботи. Але і у вихідні, коли ми виходили гуляти, він тільки і сидів в телефоні. Щось читав, з кимось переписувався. Я мовчала-мовчала, а потім вирішила піти. Забрала речі, але коли виходила, Роман мене почав зупиняти. Просив, благав, казав, що більше такого не повториться. Тепер я геть заплуталась. Ми ж поки в цивільному шлюбі, а що буде далі?

Дивні в нас стосунки…

Зустрічаємося з Романом три роки, з них два живемо разом, ніби в цивільному шлюбі.

Спочатку все було добре. Увага, подарунки. Роман ставився до мене. як до принцеси. Завжди допомагав. Я з ним була дуже щаслива. Думала, що так буде завжди.

Коли ж переїхали, то на перших порах ще було добре, а потім я стала помічати, що він якийсь дуже “повільний” в побуті. Нічого ні взяти, ні зробити не може.

Перше я думала, що нічого страшного, я просто так проявляю свою турботу про нього.

Але згодом почала помічати, що ми все менше проводимо час разом. Роман часто починає засиджуватися за комп’ютерними іграми. В той час, як я йому ніби за прислугу, то принеси, то подай, то чай зроби, то чашку віднести.

Я себе заспокоювала, мовляв Роман просто розслабляється так після роботи.

Але і у вихідні, коли ми виходили гуляти він тільки і сидів в телефоні. Щось читав, з кимось переписувався.

Я мовчала-мовчала, а потім вирішила піти.

Забрала речі, але коли виходила, Роман мене почав зупиняти. Просив, благав, казав, що більше такого не повториться.

Тоді я лишилася.

Спочатку все було добре. Знову увага, квіти, знову допомагав.

Але минав час і разом з ним уваги ставало все менше і менше.

Читайте також: Я неодноразово звертала увагу Ірині, що її дочка не гоже себе поводить, тай замолода ще, рано їй серйозні стосунки заводити, спочатку потрібно освіту здобути. Та сусідка моя трохи хамовита, вона накинулась на мене, щоб я не пхала свого носа де мені не треба. А вчора я дізналась від їхнього малого, що Діаниного хлопця вони вже зятем називають і той робить в них в кімнаті ремонти

Ми говорили про те, що мені це не подобається. І після таких розмов на деякий час все приходило в норму, але потім знову ставало погано.

І зараз коли вже сил нема мовчати, думаю, що мені робити?

З одного боку я люблю Романа, чи можливо те, яким він колись був. Я щиро вірю, що любов зможе його змінити, але в той же час з іншого боку розумію, що вже не раз давала шанси, а він поступав так само.

Не знаю, звідки взяти сміливість, щоб назавжди з Романом попрощатися, і чи варто це робити?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page