fbpx
життєві історії
Я ще тієї ночі так крутилася, заснути не могла, а вранці син постукав у двері. Я коли побачила чемодани, відразу все зрозуміла. Ми сіла за стіл, я заварила ароматної кави, і стала розпитувати, що ж привело його такого сумного до мене в таку рань. – Мам, ти була права. Не пара ми з Юлею. – Але найдивнішим у цьому було те, що я з його вибором вже змирилася, а тут на тобі

Я ще тієї ночі так крутилася, заснути не могла, а вранці син постукав у двері. Я коли побачила чемодани, відразу все зрозуміла. Ми сіла за стіл, я заварила ароматної кави, і стала розпитувати, що ж привело його такого сумного до мене в таку рань. – Мам, ти була права. Не пара ми з Юлею. – Але найдивнішим у цьому було те, що я з його вибором вже змирилася, а тут на тобі.

Із Вірою Дмитрівною ми тоді були сусідками. Все це було в маленькому селі, де я працювала вчителькою. Сусідка моя працювала в клубі, а паралельно завідувала гуртожитком, який був на той момент у селі. Але він був часто порожній. Я ж зайнялася керівництвом театрального гуртка. Ми з охочими людьми часто виступали. Свята без нас ніколи не обходилися. Виходить, що хоч різниця у віці в нас і була велика, тільки ми потоваришували з Вірою Дмитрівною.

У неї на той момент був син, який уже встиг одружитися та поїхати до міста. Тільки діток їм із дружиною Господь не дав. Якось ми заговорили про його сім’ю, і сусідка відкрилася мені. Вона сказала, що ніколи не схвалювала їхнього шлюбу.

– Я ж невістку знала ще до того, як Мирон з нею познайомився. Вона прибула до нашого колгоспу попрактикуватися, потім залишилася жити в гуртожитку і працювала. Тому я розуміла, з ким маю справу. — каже Віра Дмитрівна. – Дівчинка Юля була кмітлива, але така грязнуля, що далі нікуди. Завжди в її кімнаті був безлад. Жодної самоорганізованості! Навіть глянути неприємно. Я вже мовчу про кухню. Траплялося, я її соромила, тоді вона наводила порядок. Швидше розпихала все по місцях, сміття виносила, посуд мила. І на тому все.

А Мирон мій такий ідеаліст і акуратист, що таких мало в наш час. Коли він якось повернувся на час відпустки, то зустрівся з Юлею. Я навіть уявити не могла, що в них щось вийде. А він став на танці ходити. У вихідні приїжджав. Словом, порадував мене майбутнім весіллям. Я вирішила не чинити опір, але їхати на їх весілля відмовилася.

Почали вони жити разом поживати. Віра Дмитрівна таїла надію, що син швидко втомиться від бардака, дружини та повернеться з опущеною головою до неї. Тільки минали роки, а вони жили душа в душу. До мами навідувався, але сам. Дружина не приїжджала. І він обходив цю тему.

Тоді Віра Дмитрівна вирішила сама поїхати до сина та невістки, щоб зрозуміти, чим це вона його взяла. Чого він ухопився за неї? Складно їй було розуміти, що її дитина живе в такому “світі”.

Молоді орендували кімнату у малосімейці. І бруд там був, і тіснота. Невістка навіть майже не готувала. Ніякого затишку.

Тільки Віра Дмитрівна зауважила, що синові цей бардак теж не до вподоби. Але при цьому вони не сперечалися. Вона вирішила спостерігати за дітьми. Як же так – характер у сина крутий. Як невістка вживалася з ним? Вона була легкою у спілкуванні, не ображалася ні на що. І кохання між ними було. Тоді вона трохи заспокоїлася. Дорослі вже.

Якось, коли намічався Новий рік, у клубі всі готувалися до свята. Віра Дмитрівна запізнювалася на репетицію, а потім ми всі побачили, що вона засмучена. Під час повернення додому вона поділилася зі мною, що Мирон розходиться з дружиною.

Приїжджає до мене з усіма пожитками і повідомляє: “Ти була права. Не варто мені з Юлею зв’язуватися. Розлучаюся.” На роботу на нову влаштувався. А там все дуже строго.

Він просить, щоб дружина пранням зайнялася, бо начальство вже почало зауваження робити. І без премії він залишився через зовнішній вигляд. Перегризлися вони з дружиною. Вона вирішила знайти нове житло.

Коли ми вранці побачилися в клубі, вона сказала, що відправила сина назад до дружини. І пояснила це ось чим.

– Приходжу я додому, дивлюся на сина і бачу в ньому його тата. Свого чоловіка. Виріс він дуже примхливим. Все йому треба було на таці приносити. І ставити просто під ніс. Юля виявилася неправою, оскільки повинна стежити за чоловіком та будинком.

Тільки вона ж йому не хатня робітниця і не прислуга. Я ж пішла від колишнього чоловіка, коли зрозуміла його “суть”. Я приїхала до села з районного центру. Синові тоді 7 років всього виповнилося. Я його намагалася не балувати, але все одно він виріс білоручкою. Дружина його теж працює. Він бачив, що вона нечупара і все одно одружився з нею.

Тож нехай тепер уживається. А кращу де знайти? Хто сказав, що наступна буде чистюлею та ідеальною господинею? Та й характер у нинішніх дам такий собі, далеко до поступливості. Характер у Мирона складний. Син спершу ображатися став. Я пів ночі чула, як він крутиться. А зранку погодився зі мною. Виявилося, що я права. Він зібрав речі та поїхав.

Зараз я перебралася в місто ближче до дітей. Живемо всі в злагоді та добрі!

Фото ілюстративне