fbpx
життєві історії
Я ще жодного разу не бачила сестру свого чоловіка, хоча заміжня вже більше двох років. Так склалося, що Інга з дочкою була проїздом в Києві, і поселилися на цих пару днів у нас. Я зраділа. Дітки майже одинакового віку. Та й ми нарешті поспілкуємось в живу, а то все тільки в соцмережах “лайкаємось”. І ось настав час зустрічі. Я готувалась декілька днів. Хоча потім виявилось, що все це даремно

Я ще жодного разу не бачила сестру свого чоловіка, хоча заміжня вже більше двох років. Так склалося, що Інга з дочкою була проїздом в Києві, і поселилися на цих пару днів у нас. Я зраділа. Дітки майже одинакового віку. Та й ми нарешті поспілкуємось в живу, а то все тільки в соцмережах “лайкаємось”. І ось настав час зустрічі. Я готувалась декілька днів. Хоча потім виявилось, що все це даремно.

Дмитрику ще немає й трьох. У садок не ходить, займаюся з ним як можу вдома.

Дуже комплексую через розвиток сина, особливо на тлі розповідей мам на дитячому майданчику. Але намагаюся, щоб синочок не відставав. Не наполягаю, щоб не сильно навантажувати дитину.

Так вийшло, що сестра чоловіка з дитиною були проїздом в Києві. Вони попросилися до нас на кілька днів, щоб заощадити на готелі.

– Марічка на три місяці молодша за нашого Дмитрика, буде йому хороша компанія, – сказав чоловік.

З сестрою Максима – Інгою, на відміну від свекрухи, ми не були знайомі, до нас на весілля вона не поїхала (працювала в той час в Чехії). Зідзвонювалися чоловік з сестрою рідко, бачилися ще рідше.

Мама чоловіка – Ніна Олексіївна – частий гість у нас, хоч і живе тепер разом з дочкою. Раз на пів року під час відпустки Ніна Олексіївна в обов’язковому порядку їде до нас. Ми всією родиною їй завжди раді, зі свекрухою мені дуже пощастило. Дмитрика Ніна Олексіївна дуже любить.

До прийому гостей ми з Дмитриком підготувалися заздалегідь.

Він залишив деякі іграшки в дитячій і погодився поступитися двоюрідній сестрі своїм ліжечком; я навела порядок і накидала хороше меню. Інга приїхала. Її дочка Марічка – дівчинка балакуча і відкрита, на відміну від мого Дмитрика. На тлі цього у нас і стався невеликий конфлікт.

Максим спілкувався з сестрою вечорами після роботи і не бачив того, що відбувається. На другий день її присутності Інга висловилася з приводу того, що Дмитрик сам не їсть (я його годую). Вона почала ставити йому в приклад свою Марічку.

Потім іграшки: Марічка все красиво розставляє, Дмитрик кидає по кошиках. Потім ті ж заняття, там теж у Марічки все добре і швидко.

Інзі все було не так, вона постійно чіплялася до мого сина, квапила його. Я попросила її відстати від дитини, на що почула фразу, яка моментально відбила все бажання проявляти гостинність.

– Як добре, що Марічка у мене здорова дитина! Важко тобі, співчуваю, – ця заява була підкріплена співчуваючим поглядом в сторону Дмитрика. Я їй почала пояснювати, що всі діти різні.

– Так кажуть ті батьки, у яких діти… Ну, сама розумієш, – заявила вона. Стало зрозуміло, що по-хорошому Інга не розуміє. Тоді я досить строго сказала.

– Ти приїхала в гості. Будь добра, поважай господарів будинку і утримайся від озвучування своїх безглуздих висновків.

Після цього при братові вона ще якось зі мною розмовляла, а під-час його відсутності взагалі мовчала. Майже мовчала: єдине, про що вона в голос промовила, це обіцянка її мами додати їй на автівку. Хвалилася, можна сказати.

Атмосфера в квартирі була не легкою, тому коли Максим поставив питання про те, що Інга з Марічкою затримаються у нас ще на кілька днів, я попросила їх з’їхати в готель. Чоловік сам відвіз сестру і племінницю в знайдений готель. У нас гості провели чотири дні, яких мені з лишком вистачило.

У готелі вони прожили ще три, потім поїхали додому. Через тиждень після повернення Інги та Марічки додому мені зателефонувала стривожена Ніна Олексіївна: – Олесю, що там з Дмитриком? Чому ти мені нічого не розповідала? Щось серйозне? У лікарів були? Що говорять?

Чесно скажу, я розгубилася від такої кількості запитань. Але логічний ланцюжок швидко склалася: Інга у нас була, проїхалася по розвитку Дмитрика, образилася за готель, повернулася додому і поділилася своїми думками з мамою, ось Ніна Олексіївна і зателефонувала.

Я їй пояснила, що все добре. Інга – не лікар, звідки їй знати? Так, він трохи повільний, поки не хоче розмовляти, але все в нормі і за словами нашого педіатра, і за словами інших спеціалістів.

– Ну і добре, – Ніна Олексіївна з полегшенням видихнула в слухавку. – А то Інга налякала. Каже, їй від вас навіть в готель довелося переїхати, через Дмитрика стан. Що йому чи то гірше стало, чи то якесь загострення.

Я не повірила своїм вухам. Довелося розповісти все Ніні Олексіївні з самого початку.

– Ох і видумщиця! – розлютилася свекруха. – Маленьку дитину, мого внука, свого рідного племінника на все місто славить…

Олесю, не переживай, Інга, вона своє отримає! На наступний день Ніна Олексіївна перевела нам чотири тисячі доларів. У неї був мій номер карти, іноді вона переводила гроші на подарунки до свят. Ми, незважаючи на відстань, в боргу не залишалися: кур’єрів і інтернет-магазини ніхто не відміняв, так що Ніна Олексіївна жодного разу не залишилася без подарунка.

Я відразу передзвонила, але не відразу зрозуміла, про що свекруха каже.

-Оленко, гроші отримала? Це на Дмитрику! Поводи його до логопеда, в басейн, на масаж… Я хотіла доньці на машину додати, але раз Дмитрик так серйозно відстає у розвитку, то Інга з покупкою авто впорається своїми силами, тобі гроші потрібніші! На задньому фоні чулися незадоволені висловлювання Інги.

– Ніна Олексіївна! Ви про що? – не зрозуміла я. – У нас все добре, я ж вчора Вам все пояснила.

– Оленко, я пам’ятаю, – прошепотіла Ніна Олексіївна, – не переживай, все пам’ятаю. Вирішила дочку провчити, щоб не таляпала язиком. А гроші… бери і їдь кудись з сином на відпочинок. А то скоро садок, болячки всякі, коли ще відпочинете?

Забирати гроші Ніна Олексіївна відмовилася, ще раз наполегливо порадивши нам десь відпочити. Для неї ця сума досить пристойна, і мені було незручно.

Залишила на карті, приїдемо в гості – повернемо. Не очікувала, чесно скажу. Як наша Ніна Олексіївна хвацько за онука заступилася і винній дала прочухана!

Як же я щаслива мати таку свекруху.

Дай Бог кожній дівчині!

Фото ілюстративне – polki

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook