iBilingua

Я сьогодні прийшла з церкви, та й подзвонила до невістки. Питаю, як справи? Що робите? А Леся мені: “Олів’є хлопцям готую!”. Я ж зрозуміла, що це гарний привід забігти в гості. Та й кажу: “О, то добре! Я давно цього салату не їла, прийду до вас ближче вечора”. Я навіть з дивану не встигла піднятися, як пролунав дверний дзвінок. Відкриваю, а там мій онук старшенький – простягає посудинку з – олів’є!

Я не знаю, як маю знайти підхід до своєї невістки. Вже сім років, як Леся дружина мого сина. Я і так і сяк, а вона ніяк не хоче йти на контакт.

Ми з чоловіком дуже гарно живемо. На заводі Івану дали двокімнатну квартиру. Ми виховали і випустили у життя трьох дітей.
Дві дочки, вони старші, і меншенький в нас синочок – Андрійко!

Одна дочка живе на Закарпатті. Займаються вони з чоловіком виноградниками і ще різним господарством.

Середуща Оленка в області з сім’єю осіла. Вона в мене вчителька математики, а зять, не що буть, а директор школи.

Андрійко наш програміст. За два роки роботи сам купив собі квартиру, в яку дружину привів.

Гарних маємо дітей, і зяті і невістка теж нівроку.

Єдине, що мене непокоїть, що Леся не хоче мене запрошувати до себе додому.

В сина і невістки двоє діточок. Старшому скоро сім буде, а меншому п’ять.

Я їх завжди в гості запрошую. Як тільки щось смачненьке приготую, то відразу ж на телефон. І вони з радістю всі четверо до мене з Андрійком біжать.

На Різдво, Великдень і всі інші великі свята, діти також у мене.

Забула написати, що живе син з невісткою в багатоповерхівці, що навпроти мого будинку, тому далеко й ходити не треба. Але…

Леся працює віддалено. Вона за освітою бухгалтер і веде якісь компанії. Я в ці справи сильно не влізаю. Не жаліється на сина, та й вже добре.

Але я б також хотіла до них з чоловіком час від часу зайти в гості.

Як якесь день народження, то в ресторанах чи дитячих кімнатах святкують. Я вже не пам’ятаю, коли в них дома останній раз була.

А сьогодні я прийшла з церкви, та й подзвонила до невістки. Питаю, як справи, що робите? А Леся мені: “Олів’є хлопцям готую!”.

Я ж зрозуміла, що це гарний привід, та й кажу: “О, то добре! Я давно цього салату не їла, тому прийду обов’язково ближче вечора до вас”.

Я навіть з дивану не встигла піднятися, як пролунав дверний дзвінок. Відкриваю, а там мій онук старшенький – простягає мені посудинку з – олів’є!

Читайте також: Я була на сьомому небі від щастя! Нарешті знайшла рідну душу, нарешті він мене вислухає, порадить, підтримає. На жаль, від чоловіка я не мала такого розуміння. Дні минали за днями, місяці за місяцями, а я? Що ж я могла вдіяти? Коли бачила Василя – серце вискакувало, у животі “метелики “. Мені подобався цей стан, бо відчула взаємність. Одного вечора, коли мала виходити з маршрутки, Василь довго не відчиняв дверей

Вже м зайшла в гості…

Сиджу, їм то олів’є, і плачу. Ну чим же я заслужила таке ставлення від Лесі?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua