Мені було 14 років, моїй старшій сестрі Світлані – 18, коли вона почала зустрічатися з Дмитром, якому на той момент виповнилося двадцять. Через два роки вони побралися, а я зрозуміла, що закохана у Дмитра.
Я боролася з почуттями, але нічого не вийшло. Звичайно, я їх ретельно приховувала, щоб ніхто навіть не здогадався.
Мені гірко було дивитися, як сестрі з чоловіком і дочкою не просто живеться. У Світлани освіти не було, тому працювала вона то на ринку, то по кіосках продавцем. Діма ж сидьма сидів на якійсь роботі, де дуже мало платили, а нову не шукав. Жили вони на орендованих квартирах, бо у наших батьків двокімнатна і з ними ще жила, поки навчалася в університеті, я, а у Дмитра батьки з села, де роботи взагалі майже немає, окрім як вести домашнє господарство і з нього жити.
Я спала і бачила, як розлучаться сестра з чоловіком, адже я давно Діму кохала. І коли це нарешті сталося, я довела, що права: успіхи чоловіка залежать від жінки, яка поруч з ним.
Звичайно, ми з Дмитром стали парою не одразу, а лиш через три роки після їхнього розлучення з Звітланою, до якого я ніякого відношення не маю. Просто їх заїв побут, бідність. Але я знала, що Діма – моя доля, тому терпляче чекала, не приймаючи залицянь інших хлопців.
Не буду розповідати подробиць, звичайно, нам було дуже складно на початку, адже проти нашого союзу були всі: моя сестра, батьки з обох сторін… Але ми здолали всі труднощі, і згодом всі прийняли те, що ми разом.
Минуло 30 років. У нас з Дмитром двоє дорослих дітей, є онучка. Тоді, багато років тому, коли ми починали жити на чужій квартирі, Діма дуже швидко змінив роботу на більш високооплачувану, та і я працювала на великому підприємстві на керівній посаді, тому за якийсь час ми назбирали на перший внесок і купили у розстрочку власну квартиру.
Зараз же ми вже давно живемо у передмісті у будинку, який збудували самі. У нас свій невеликий, але прибутковий бізнес, дві машини, два-три рази на рік буваємо на відпочинку закордоном, особливо любимо Грецію і Сицилію.
Життя моєї сестри не дуже змінилося після другого заміжжя, вона з другим чоловіком досі живе в орендованій квартирі, працює касиром у супер-маркеті. Спілкуємося ми лише по необхідності, адже сестра вважає, що я винувата у її сірому і малогрошовому житті. Я ж впевнена, що справа не у мені…
Тут мають значення багато чинників. І прагнення, і освіта, і бачення своїх цілей, вміння їх досягати. А чоловіка треба вміти надихати, стимулювати, щоб йому хотілося бути для своєї жінки лицарем, добувачем, захисником. Зі мною Дмитро став саме таким: він моє плече, моя стіла, моя опора, я його безмежно кохаю досі, як і в той день, коли побачила вперше. І він за всі ці роки ставленням до мене і своїми досягненнями довів, що я свого часу зробила правильно, дочекавшись його.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
