Я своїй невістці, Лілі, прямим текстом сказала, що її дитину, яка не знати і від кого, я не збираюся няньчити. У мене від своїх, рідних, голова йде кругом – п’ятеро “голів”. В мене троє дітей: два сина і лапочка дочка. Всі вони вже дорослі, мають свої сім’ї. І тільки наймолодший Дмитро “попався”, взяв собі в дружину жінку з дитиною. Тепер сидять, і плачуть. А я ж його попереджала.
Перш ніж брати заміж жінку з дитиною, варто сто разів подумати. Так я вчила свого сина, але у Дмитра ж любов! А мені тепер, як бути?
Молодший син Дмитро одружився на жінці з позашлюбною дитиною. Ми не в змозі допомагати молодим, нехай все самі заробляють. Син із сім’єю орендує квартиру недалеко від нас.
Ліля, невістка, подарувала нашому Дмитру й рідну дитинку. Зараз не працює, сидить дома з дитям. На вихідні просять мене посидіти з двома дітками, кажуть, втомлюються і хочуть побути удвох. Я не проти. З рідною онучкою посидіти, завжди рада, а от чужа дитина мені не потрібна.
Ліля взялась за хитрість, каже мені, беріть обох дітей, а то і рідну онучку не дам бачити. А навіщо мені ще й чужа дитина, у мене і своїх онуків п’ятеро. Ну ні так ні. Я хитрих не люблю і на це не піддаюся, хоча онучку люблю і спілкуватися дуже хочу. Невістка звернулася до моєї другої невістки, дружини старшого сина, мовляв, давай разом будемо так робити зі свекрухою і зовсім онуків не давати.
Нікуди вона не дінеться, скучить за дітьми, і ми будемо у виграші. Дружина старшого сина навідріз відмовилася і все розповіла моїй дочці. А дочка – мені. Але я мовчу, нічого не розказую. Ліля доросла людина, і сама повинна розуміти, кому і що можна говорити, а кому ні.
Зверталася невістка за допомогою і до моєї дочки, зовсім розум втратила, щоб допомогла вплинути на мене або побути недільною нянею сама. Донька не проти няньчити, але тільки свого рідного племінника і то не часто і не довго, у неї і своя малеча є. Чужу дитину приводити в свій будинок, сім’ю та до своїх дітей вона, теж, не хоче.
Невістку такий варіант знову не влаштовує. Прийшла вона в суботу з дітьми і влаштувала “бурю”. Думала, що хоч так на нас вплине. Розповідала, що діти один одному брат і сестра і їх не можна розлучати, аж сльозу пустила. Але мені то все одно на її сльози.
Я тут до чого? Сама привела на світ, сама і виховуй. Я ж не винна, що у дівчинки немає ні тата, ні інших бабусь з дідусем. Батьки невістки теж не хочуть приймати цю дівчинку.
Сама накоїла, сама і розбирайся з цим. І що ж за дочка у неї, якщо та усіма способами намагається сплавити її до чужих людей? Ось я і дала пораду невістці “перш ніж сперечатися і наводити порядок в родині – краще піди до психолога і розберися, що у тебе за ставлення до своєї дочки. Може, все-таки, ти сама винна?”.
Ліля образилася і нагрубіянила мені. Та мене її образи не цікавлять, але ось внучку і сина шкода. Адже попереджала Дмитра. Тепер чекаю, коли з невістки пиха спаде. Мені чужі діти не потрібні, мені і своїх достатньо. Як все це пояснити їй, я не розумію.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
