Поїхала я у Францію працювати після розлучення. Не тільки працювати, а й відволіктись від усього пережитого.

Адже чоловік від мене пішов до молодшої, а мені прийшлося звільнити квартиру, бо це було житло моєї свекрухи.

Діти на той час були вже дорослі, тож мене ніщо не тримало. Поїхала в 45 на 10 років, заробила собі на квартиру, багато де побувала.

Бували в мене і романи іноді, але нічого серйозного- я сама вже не хочу постійних стосунків, коли ти від когось залежиш, прив’язаний душевно.

Мені сподобалося бути вільною, сама собі господиня. Звичайно я допомагала іноді і дітям грошима, але не занадто, вони дорослі і самі про себе повинні думати і дбати.

Так я жила, працювала в Ліоні, але щось зі мною сталося після повномасштабного. Мені дуже, прямо до крику захотілося додому, в рідну Україну.

Хоча всі мене знайомі відмовляли повертатися в такий час, та я нікого не слухала. Там мої діти і онуки, рідна земля!

Кожен з нас повинен робити щось для перемоги, а не сидіти у безпеці по закордонах, я так вважаю!

Вирішальним моментом у моєму виборі стало те, що мій син пішов на захист України. Я ще кілька місяців допрацювала, забрала всі свої збереження і приїхала додому.

Вже купила собі в новобудові однокімнатну квартиру, але ще не переїхала, триває оформлення паперів і деякі зміни в інтер’єрі треба зробити, тому живу тимчасово з невісткою і двома онуками. Даю їм гроші на комунальні трохи, на стіл купую смаколики, онуків подарунками балую – тобто не живу на готовому.

Просто у дочки моєї однокімнатна квартира, а в сина й невістки простора двокімнатна. Хлопчики зараз з мамою у спальні, а я в дитячій.

Так ось я про що. Певну суму, яка в мене залишилася після купівлі квартири, я планувала розділити між сином і дочкою. Але за ці дні я змінила своє рішення. Поясню.

Я так побачила, коли два тижні тому з заробітків багаторічних повернулася, що невістці моїй робити нічого – так жити і шикувати в такі часи, поки чоловік, тобто мій син на фронті.

Так, вона й сама працює віддалено на компʼютері з дому, але гроші не на волонтерство чи ЗСУ витрачає, а переважно на себе кохану. І для кого старається? Чоловіка ж немає поруч!

А Тоня від косметолога не вилазить, в басейн ходить, манікюр, педикюр, брендовий одяг, косметика дорога, парфуми, машина у неї власна, кафе мало не щодня з подругами і дітьми, кіно, театри і так далі. Он постільне чисто собі минулого тижня дороге купила, їй пошили на замовлення!

Хіба так допустимо жити у такі часи, як зараз в країні??? Я вважаю, що ні, але не буду ні їй, ні сину цього говорити. Вони дорослі люди, самі роблять вибір і вирішують.

От тому всі гроші, які планувала розділити на дві частини, я вчора, коли у них на вечері була, донці подарувала. Нехай нарешті розширяться, бо ж тісно їм в однушці з двома дітками.

А невістка заробляє, та й син зараз непогано отримує, хоча перебуває в постійній небезпеці. Справляться без моїх грошей.

Ну а за сина мого Романа ми всі молимося, чекаємо і віримо, що скоро в нашій країні настане мир.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.