Я так заздрю своїм незаміжнім подругам! Чим я думала – не знаю. Зараз мені 32 роки і я розумію: заміжжя – це нуль свободи, нуль часу для себе, для своїх хоббі, для своїх тіла і душі. А тебе ще й звинувачують у тому, що ти погана мама чи хазяйка, не так готуєш, не так прибираєш чи ще щось. Не вірю жодній жінці, яка говорить, що щаслива у шлюбі!

Мені 32 роки. І я заздрю тим своєм ​​подругам, які незаміжні. До весілля мені жилося куди, як легше! Це правда і я не соромлюся про це сказати.

Самі посудіть. Відпрацювала собі день, зайшла в магазин після роботи, накупила собі смакоти. Прийшла додому, захотіла – зварила вечерю і обід на завтра на роботу, не захотіла – замовила піцу на вечір, а на роботі в обід в кафе пішла. На вихідних я йшла гуляти з подругами або сама.

Захотіла, поприбирати, не захотіла, хоч весь день лежи на дивані! Ніхто слова поганого не скаже. Я – сама собі господиня. Отримала зарплату, купила собі кофточку, сходила в ресторан, в кіно. І ніяка тобі свекруха не дорікне, що ти егоїстка, як це робить зараз моя!

Вийшла заміж – о, Боже! Чоловік звик вранці рано вставати, тому що він з села. А я звикла спати якомога довше. Так він мене змусив вставати з ним одночасно, щоб каву йому варити і взагалі корисними справами займатися, а не спати.

Я забула, що таке спати до 12-ти у вихідні. Я встаю в 6 кожен день. Після роботи я зобов’язана приготувати вечерю і обід чоловіку на завтра. Чоловікові багато чого не подобається, критикує, як я готую. Я повинна старатися більше, щоб догодити йому, готувати так, як він любить, а не як я люблю.

У кафе в обід він не ходить, економить гроші. І його злить, якщо я ходжу, адже дешевше і корисніше приготувати їжу вдома самій. Піцу замість вечері купити – гріх неймовірний. Краще б сама приготувала вдома. Пельмені з магазину – взагалі кошмар! Краще б сама наліпила.

Ще й свекруха то приїде, то подзвонить, вказівок надає, дорікне, що я егоїстка, раз хочу в спортзал сходити, а їжу готову замовити.

У вихідні, а то і після роботи по буднях я зобов’язана прибирати. Чоловік постійно критикує мене, що погано прибираю. Якщо я втомилася або не хочу – це значить, що я лінива і погана господиня.

Отримала зарплату – кофточку вже я не куплю, бо чоловікові треба купити спортивний костюм. І взагалі, кофтинки дорогі і неякісні, і у мене недавно була обновка, а ще можна в секонді собі подивитися.

І на їжу йдуть всі гроші, а треба збирати на ремонт. Нема чого дарма витрачати гроші на одяг. В ресторан нормальні люди ходять пару раз на рік – в особливо урочистих випадках, наприклад, на день народження. У кіно чоловікові йти нецікаво і дорого. Краще він подивиться новини про політику на ютубі. А я чим займуся вдома – мої проблеми. Але найкраще – прибиранням, он там кут брудний. Допомагати дружині чоловік не повинен. Готування і прибирання – це суто жіноча обов’язок. Такі в них у селі правила.

Крім того, чоловічі обов’язки можуть і почекати, тому що чоловік пізно приходить з роботи і втомлений. А по неділях не робить нічого по дому з релігійних міркувань.

Народилася дитина – це чудово, я обожнюю синочка! Але роботи ще більше стало. Допомоги від чоловіка ніякої толком. Звинувачень в тому, що я погана господиня, все більше. Але тепер ще й звинувачення, що я погана мати!

Скажіть, от заради всього цього потрібно виходити заміж? Де моє незаміжнє життя?.. Не вірю жодній жінці, яка говорить, що щаслива у шлюбі!

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!